суботу, 7 червня 2008 р.
Несвобідна "Свобода" С.Шустера
Треба вчитися...Взяти хоча б Савіка Шустера - "тихою ходою" він робить в Україні для Росії більше,ніж самі росіяни вдома. Вже без окулярів видно,хто є хто і хто заправляє. Інтер став відкритою трибуною для відомих українофобів. Володимир Вольфович без сорому на цілий світ дозволяє собі "пасажі",за котрі можна відкривати судові справи. І його знову і знову "запрошують" до слова. Хто? І так ясно. Пани Затулін,Лужков,Жериновський стрімголов кидаються захищати "російськомовне" населення в Україні,для котрого жодної загрози не існує! Варто лише поцікавитися скільки російських шкіл на Сході, Півдні і в Криму і скільки українських. Кількість російськомовних видань ЗНАЧНО перевищує україномовні. Росіяни ВІЛЬНО говорять російською - від Чопа до Луганська, вільно дивляться телепередачі російською. Але когось ображає "українізація",якщо кажуть - треба знати державну мову.Та ж подібна вимога існує мало не в усіх країнах світу! У Франції повинен знати французьку,в Німеччині - німецьку, В США - англійську,в Польщі - польську і тп. І ніхто там не обурюється,бо не знаєш мови - сам собі ускладнюєш життя. Прогнозовано,що в одному з наступних випусків "Свободи слова" ми не почуємо російських опозиціонерів і дисидентів,Новодворської,але знову з"явиться українофоб і шовініст Вольфович. Розігрується навмисно напруження і конфліктна ситуація...Значить,комусь це вигідно...
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
9 коментарів:
Дякую за Ваше спостереження.
З однієї сторони нам показують Жириновського для того, щоб ми сформували для себе образ росіянина: тупий, крикливий, дуркуватий. Але з іншої сторони за цим шоу криється дуже серйозна небезпека. Путінська Росія отримала величезний досвід в Абхазії. Як і що треба робити для того, щоби розділити країну. Грузія сьогодні нічого зробити не може...
Що може очікувати Україну? Чорно білі перспективи. Чому? На це є свої моменти:
1. Російський флот базується в найкращих базах в Криму. Він на багато боєздатніший, ніж український. Я не буду розвивати цю тему, бо той, хто жив в Севастополі знає реальну картину з МВС.
2. Росія, як ніколи монолітна в своїй ідеології. Україна фактично розділена на дві теріторії. Сьогодні укр.політика живе поняттями виключення: "або, або". Як сказано в Євангелії: "Царство, яке розділилося не встоїть".
3. Російська економіка завдяки газу та нафті має потенціал, і можливість впливати на економіку України. Що ми маємо? Землю, нашу чорну "нафту". Але за статистикою саме російське зерно має більший попит. На якому рівні сьогодні сільське господарство в Україні?
4. Франція та ФРГ(серйозні гравці в Європі) за Росію. Для мене це не дивно. За часи УНР ці країни діяли так само, як і сьогодні.
5. Росія вкладає шалені гроші в Крим: школи, садки, університети...Що Україна робить для того, щоби в російсько мовному регіоні популяризувати українство? Практичного нічого...
Отже, що робити? Об,єднуватися; не втрачати свою гідність; бути дипломатами на світовій політ.арені; бути хитро-мудрими.
Свобода розпочинається всередині людини, а не на екрані. Інакше знецінюється власне поняття "свободи", перетворюючись на ідеологію, а та, в свою чергу, життєздатна лише за посередництва агітації (байдуже, якого штибу). Проблемою наших суспільства і держави є не існування зовнішніх і внутрішніх "ворогів" (вони не щезнуть через наше обурення, якщо, звісно, не "екстерміновувати" їх на зразок "хрунів"), а неготовість до свободи як такої. Люди радше воліють бачити світ "чорно-білим", добровільно змінюючи одне духовне рабство на інше, відкидаючи одну пропаганду (погану, бо "чужу"), натомість використовуючи другу (добру, бо "нашу")... А найголовніше - не слід боятися свободи слова (зокрема, і Шустерової:)) та думок опонентів-співгромадян, навіть якщо їхні погляди на історію і сучасність не збігаються. Мабуть, це і є "внутрішня свобода" - зберігати і плекати переконання всупереч іншим твердженням, а не внаслідок "зачищення інформпростору" від цих тверджень. Інакше суспільний конфлікт навіть без участі сторонніх сил буде перманентним.
P.S. ІМХО, етнічно-мовне порівняння України з Францією, Німеччиною та США некоректне, а його реалізація державою іноді набуває ознак порушення громадянських свобод (про християнство тут навіть не йдеться). На жаль, близько половини (?) народжених в Україні громадян "не пощастило" змалечку перебувати в україномовній родині, тож чи варто наразі їх засуджувати за відмову пити нав'язану їм державою (чи то пак, чотирма її областями) "чашу меншовартісності"?:))) Щодо кількості видань... гадаю, не варто обмежувати шукачів в інформації чере те, що відповідний україномовний продукт відсутній. Особисто я залюбки читав би більшість романів Гюґо українською, але, побоююся, мені доведеться довго чекати, доки брати-філологи переймаються проблемами політики й заполітизовують проблему правопису. Тож за незнання французької та наявності російсько-англійської перекладацької альтернативи перевагу надаю рідній мові мого батька... (Нехай мені пробачать підтримку видавницької "п'ятої колони"!):)
Я - за цивілізовану українізацію. Жодна мова у світі не підпадала під заборону так нещадно,як українська. І коли нині роблять бодай найменші спроби захистити в Україні українську мову - волають про насилля. Справа не в насиллі,а в культурі і повазі.Чому українці без труду дають собі раду з російською в Галичині,а деяким росіянам "ето тяжело". Я на ринку в Тернополі зустрів корейця,який спілкувався з покупцями нашим місцевим сільським діалектом :-)) Він відповів - все просто,я живу і працюю тут, хочу знати мову. Ніхто ніколи не вважав російськомовних людей в Україні "меншовартісними", вони такими роблять себе самі,категорично відкидаючи українську мову. Для мене це питання поваги і культури. Я однаково шаную і люблю російську і українську класику. Чимало моїх друзів-росіян роблять так само. А щодо Франції і Німеччини - то ці країни набагато більше ніж ми піклуються про свої мови і культури. Пригадую як на початку 90-х люди переходили на українську...Так держава мусить піклуватися про створення умов для української книжки,українського кіно і телебачення. Це не притісняє когось.
Друзі, ну не можу я не додати від себе пару слів:)
Миколо, під кожним вашим словом підписуюсь. Ви дуже мудро намагаєтеся галичанам відкрити іншу сторону правди, правди такої, яка вона є.
Ми багато говоримо про патріотизм, українизацію, і так далі.
Пару пунктів:
1. Ніхто не виступає проти українства і проти української мови. Ми лише хочемо донести до розуму патріотів одну простеньку, банальну річ. А вона ось така: на 16-тому році незалежності держава не забезпечує українизацію всім необхідним. Від моєї дитини вимагають знання української мови при цьому не забезпечують у повному обсязі підручниками.
У Криму ситуація взагалі жахлива. Друзі, звідки в Криму будуть говорити українською мовою, якщо за весь цей час збудували одну українську школу до якої можуть потрапити багатії? Ви що смієтеся з людей, які при всьому бажанні, позбавленні можливості вивчати мову. Невже, ви не знаєте, що в Севастополі організація ПРОСВІТА на межі вимирання, тому що ніхто копійки не дає. Перед тим, як очікувати врожай треба посіяти зерно:) Яке зерно ми сіємо на півдні? Назвіть хоча б чотири національні програми щодо українизації півдня з відповідним фінансуванням?
2. Українство мусить бути модним. Простий приклад. Зараз йде чемпіонат Європи по футболу, і матчи показує УТ1. Я просто в шоці від коментаторів. Вони ж роблять АНТИрекламу українській мові. Чому ми звикли до того, що українство означає непрофесійнність і ділетанство???
3. Я помітив одну цікаву річ. Сьогодні будь яка критика в сторону патріотичної влади викликає гнів у самої влади, і образи в стилі "ти не українець". Я розумію, що влада Кучми була поганою. Але що сьогодні ми маємо? ІНФЛЯЦІЯ 40%!!! САЛО 40,00грн!!! Кооліція не дієздатна... Можливо патріотизмом треба називати той добробут, який створюється для тих, хто живе в Україні?
І останнє...друзі, Україна фактично розділена, і люди змучилися жити майданом. Давайте робити; поважати тих, хто живе на сході і не вважати їх за бандитів; давайте поважати тих, хто на заході, цінуючи їх власну історію; давайте спробуємо зрозуміти мешканців Криму з їхньою дуже важкою долею...
Надіюсь, я нікого не образив
Ми говоримо про різні речі...
Гірка правда про державну "підтримку" - це реалії,на жаль... А чому? Відповім - тому що більшості тих, хто при владі - українська мова і культура є річ непотрібна і недохідна. Потрібна українська влада,державотворче мислення. Для мене ж українська мова і культура починається з мене самого. В цьому суть. Почнімо з себе. Браття,є відмінність між Заходом і Сходом України,як не крути і я в цьому не винен, що народився тут :-) Я так мислю і живу. А ви маєте право на свою думку. Моя родина була розстріляна,вивезена в Сибір,нищена "совітами",гинула в криївках...Для мене українська мова,культура,нація - не просто слова... Наші коментарі - наглядний приклад різниці думок різних частин України. Це гірка реальність, спричинена і кількасотрічною русифікацією і Голодомором і багатьма іншими речами. До речі, я не помітив,щоб хтось називав східняків бандитами, як сказав брат Олег...
Дякую Братові Тарасові за гарний коментар. Мені це говорить про те, що нам необхідно спілкуватися, і обговорювати під час дуже не прості речі, питання, теми, аби зрозуміти якусь істину.
Щодо бандитів. Це було і є відоме гасло під час помаранч.революції та після, що всі хто підтримує Партію Регіонів є бандити, мафія...Я не голосував за ПР і не є прихильником:) Але логіка проста. Якщо схід голосував за ПР значить вони підтримали бандитську владу і є союзниками бандитів. Знаєте, як прикро взагалі було чути цю риторику, бо схід це шахтарі, які працюють в нелюдських умовах і кожень день в шахті для них, як останній.
А щодо української мови? Абсолютно згодний з думкою Тараса. Революція, реформація національна повинна відбутися в серці, в душі, в голові. Треба в середині стати україномовним.
Слава Ісусу Христу!
///Я - за цивілізовану українізацію.///
Я також, усіма кінцівками... :) Але не виходить цивілізовано. Хоча б тому, на що я звернув увагу повідомленням вище, - цим займаються люди, самі по-християнському не вільні душею. Причому безвідносно того, галичани вони або слобожанці. Люди, які ще кільканадцять років тому писали наукові роботи про "бандитські угруповання", сьогодні догоджають Президентові писаниною про "визвольні змагання". Ті, які ще вчора писали сльозами про "криниці з трупами в Дермані", сьогодні розрождуються дифірамбами про "бронзового Шухевича над кручами" та псевдо(?)ремінісценціями про "допомогу хлопцям із лісу". Ті, які за нелюбих ними ж зараз "совітів" одержували Державну премію за "вічні Кортеліси", тепер з подивом шельмують своїх же простих співгромадян, - мовляв, "що ж ми за народ такий?". Колишні компартійні пристосуванці зараз нас учать "любити Батьківщину" і знати її "єдиноправильну" історію. Гадаю, прізвища згадувати не варто, - вони багатьом відомі... Особисто я не дуже вірю "професійним патріотам" (це мій власний термін),:-) і стає неймовірно боляче від усвідомлення того, хто здійснює "українізацію" і який ниций віртуальний світ вони будують. Взагалі, люди, які голосно кричали про "люстрацію" в "період Майдану", не хочуть усвідомити, що самі ж під цю люстрацію підпадають (хоча б з морального боку, як у Польщі)...
Щодо "українізації оточення"... Роблю, що від мене залежить, на своєму робочому місці. Навіть навмисно, аби не почуватися мовним дилетантом, пішов на другу вищу освіту з української філології.
///Я однаково шаную і люблю російську і українську класику.///
Дуже тішуся з Вашого доброго ставлення, пастире Тарасе. :) Пригадую цікавий факт, що Ігор Качуровський читав майбутнім священникам (українцям-уніатам) курс давньоруської та російської літератур у католицьких університетах Рима і Буенос-Айреса, виховуючи на "христоцентричній" класиці їхні душі.:-) Люди високої культури та справжньої "інтелігентності" (за Д. Ліхачовим) не переймаються перманентною ворожістю. Бо ж, як казав мій улюблений і щирий автор Євген Сверстюк: "Людина, яка заражена ворожнечею, - це хвора людина. Комунізму немає, а хвороба залишилась".
дякую, браття,за дискусію!!!! Так тримати!!!
Дописати коментар