До мови з розумом

Мовознавець Станіслав Караванський відомий своїми аналітичними статтями про українську мову. Добірку його статей можна прочитати ТУТ. Ось витяг з його останьої статті "ПРО НАГОЛОСОВІ ЗАБОБОНИ"
------------------------------------------------------------------------------
Коли українська козацька старшина ставала малоросійським дворянством, то у деяких “князів з грязі” виникав конфлікт – із чим би ви думали? – із своїм власним прізвищем. Ставши “благородієм”, дворянин
ЛопAта або ШкУра
старався якось позбутися “мужицького” прізвища. Це призвело до появи прізвищ
Лопатто та Шкуро.
Але не всі прізвища надавалися до такої переробки. Тоді на поміч приходило переголошення. Наприклад, особа на прізвище Пиріг додумувалася, що вона не
Пиріг, а Пиріг.
А особа на прізвище ЛопУх приходила до переконання, що вона не
Лопух, а Лопух, і саме так вимагала себе звати.
--------------------------------------------------------------------------------
Джерело: Майдан