Я слухав передачу про глухих,
Ті почуття і жаль забути важко…
«Яка в вас мрія?» - запитали в них,
Хтось відповів: «Почути пісню пташки…»
Бринять у серці досі ті слова…
А зовсім поруч не глухі і зрячі
Ведуть себе, як часто це бува,
Так, начебто, не чують і не бачать…
Як мало ми цінуєм Божий дар -
Ходити, чути, бачити, любити,
Розгледіти щось дивне поміж хмар,
Дощу і сонцю тішитись, як діти.
Дещицю, як задуматись на мить,
У цьому світі треба чоловіку…
Даруй нам, Боже, віру не згубить
І ще – людьми лишатися довіку.
2009
Автор: Тарас Коковський
Немає коментарів:
Дописати коментар