Варті уваги і актуальні думки Шекспіра з його 66-го сонету. Мені подобаються два переклади цього твору.
* * *
Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в розкошах сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема.
І силу - неміч забива в кайдани,
І владою уярмлені митці,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І гине хист в недоума в руці.
І злу - добро, поставлене в служниці,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І істину вважають за дурниці,
І досконалості - ганебний суд.
Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов моя.
Переклад Д.Паламарчука
* * *
Утомлений, ридаю, кличу смерть,
Вже бачив, як старцює можновладство,
І як гуде нікчемності бенкет,
І віру поневолює багатство,
Пиху, всю у ганебнім сухозлоті,
А добродійність, цноту й благородство
Разом з красою в ямі, у болоті,
Мистецтво, більше схоже на юродство,
І глупство, що напучує знання,
І щирість, перехрещену в облуду,
Добро, що його лихо поганя...
Вже надивився, жалкувать не буду.
Утомлений, пішов би й за хвилину,
Та як же я любов саму покину?
Переклад Ірини Гей.
Немає коментарів:
Дописати коментар