Короткий виклад доктрини РКЦ про чистилище:
Посилання на вогонь чистилища, на думку Церкви, знаходиться передусім у 1 Кр . 3, 15 (пор. 1 Пт . 1, 7). Зі слів Ісуса у Мт . 12, 31-32 «…не простяться ні в цьому світі, ні на тому» можна зробити висновок, що окремі провини відпускаються на цьому світі, а інші – на другому (Св. Григорій Великий, Діалоги, 4, 39). Дуже важливе біблійне свідчення відносно даного питання, міститься у 2 Мак . 12, 46 «Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха». Тут видно, як померлі мають можливість, за посередництвом молитов інших людей, визволитись від гріха. Треба також брати до уваги Передання Церкви, за яким Церква молиться за усопших, і це не тільки у Католицькій Церкві, де існування чистилища є прийнятим догматично, але і у Православних Церквах. Св. Йоан Златоуст у Проповіді до Першого Послання до Коринтян (PG 61, 594-595) говорить, посилаючись на Йов 1, 5: «Якщо сини Йова були очищені жертвоприношенням свого батька, то чому ми маємо сумніватись в тому, що наші жертвоприношення для усопших не приносять їм розраду? Не вагаймося допомагати Тим, що померли і приносити у жертву для них наші молитви».
Спростування:
Як бачимо, аргументи щодо існування чистилища не витримують критики. По-перше, що мається на увазі в 1Кор.3:15: "сам він спасеться, але так, як через огонь". (Порівн.Матвія 7:24-27 де говориться про дім на піску і на камінні - наголос на перебуванні у Слові Христа). Тут мова йде про Судний день, під час якого всі люди дадуть звіт Богові. Вогонь символізує очишення і вірність/відданість Богові в усіх випробуваннях, що випадають на долю дітей Божих. Спасіння "через огонь" - це спасіння через віру в Христа. По-друге, вислів з Матвія 12:31-32 "не простяться ні в цьому світі, ні в іншому" - це інший лінгвістичний спосіб твердження - "ніколи, за жодних обставин". По-третє, апелювання до "передання Церкви"...Є чимало, так званих передань, які, м"яко кажучи, є небіблійними, вигаданими людьми, придуманими. Посилання на 2 книгу Макавеїв є підтвердженням цього. 1-2 книги Макавеїв належать до неканонічних (не богонатхненних) книг, так само як інші - Сирах, Товита, Юдити, Мудрість. Власне через це Церква і не включила їх до канону (66 книг). Лише через кілька сторіч РКЦ самостійно долучила їх до зібрання книг Святого Писання. Більша частина християн у світі послуговуються саме канонічною Біблією (66 книг). Втім, читати неканонічні книги цікаво, але лише як історичні і культурні джерела. По-четверте, - щодо апелювання до отців церкви... (в даном випадку Григорія, Івана Золотустого). Писання отців Церкви не прирівнюються до Святого Писання, яке є богонатхненним, непомильним і святим. Писання отців слід вивіряти Писанням, яке є мірилом усіх інших писань. В дуже багатьох випадках писання отців є чудовим висвітленням правди Біблії, однак в інших випадках вони не узгоджуються з нею. Таким чином, вчення про чистилище є не біблійним, а людським. Це видно навіть по тому, що більшість християнських конфесій у світі його не визнають. Загалом, це вчення "дарує" людині примарну надію і "ще один шанс" на спасіння. Однак Біблія каже, що цей шанс ми отримуємо виключно тут, на землі, через віру в Христа, впродовж нашого земного життя. Апостол Павло говорить про це так: "Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!" (2Кор.6:2). Місце перебування душі після смерті - рай чи пекло, визначає лише Бог. Жодна людина не може переходити з пекла до раю і навпаки (Луки 16:26). Ми не можемо втрутитися в долю людини, що померла, чи змінити її. Наша віра в Божу волю міститься в словах Господньої молитви: "Нехай буде воля Твоя...". Тож якщо Бог після смерті людини визначив їй місце в пеклі - наша молитва за неї марна, а якщо в раю - то що ще краще від раю ми можемо їй дати.
Немає коментарів:
Дописати коментар