Жоан Сальват-Папасейт (1894 – 1924) – каталонський поет, прозаїк, памфлетист, перекладач, літературний критик. Народився і помер у Барселоні. Видав шість збірок поезій, з яких три написано в туберкульозному санаторії.ТУГА ЗА ЗАВТРАШНІМ ДНЕМ
© З каталонської переклав Мойсей Фішбейн
Тепер, коли хворий лежу,
я втішений дуже.
– Завтра я підведуся,
і ось що на мене чекає:
Площі, залиті світлом,
і квіти на клумбах –
під сонцем – удень,
під місяцем – ввечері;
і дівчина з голівкою гарною –
вона молоко приносить,
вона щоранку усміхнена,
і фартух її облямований
мереживом білим.
І цей старий чоловік, який пропонує газету
і сідає в трамвай,
і зістрибує
ще до зупинки.
І листоноша, –
якщо він листа не лишає – тоскно мені, бо ніколи
не знатиму я таємниці
листів, що несе він у сумці.
І в небі літак – і підводжу я голову так,
ніби хтось мене з даху покликав.
І жіноцтво кварталу, яке
рано-вранці йде на базар,
тримаючи кошики жовті,
а коли повертається звідти –
біла капуста в кошиках,
а іноді м’ясо,
а іноді вишні червоні.
А отам – бакалійник, який
несе жаровню для кави
і починає ручку крутити,
і кличе дівчат, і питає:
– Ну, нарешті, ви маєте все?
Дівчата йому посміхаються,
і усмішки їх прекрасні,
мов запах тієї кави, яка на жаровні пахтить.
І вся малеча кварталу –
вона зчиняє страшенний галас:
четвер сьогодні – і до школи не треба.
І коні, що спокійно ідуть,
і візник – він куняє на кóзлах
і, сидячи, ніби танцює.
І вино, що його я так довго не пив.
І свіжий хліб на столі.
І з каструлі рожевої пара.
А ви, мої друзі,
завітайте в гостину до мене,
і, щасливі, одне на одного будем дивитись.
Усе це на мене чекає,
якщо завтра
я підведуся.
Якщо мені не підвестись
нікóли,
ось що на мене чекає:
– Залишитесь ви,
щоб дізнатись, яке-то воно все прекрасне:
і Життя,
і Смерть.
Немає коментарів:
Дописати коментар