суботу, 17 квітня 2010 р.

Перечитуючи Псалом 54-й....

"....казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив! Отож, помандрую далеко...".... Мені відразу пригадалось наше "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, - Чому я не сокіл? Чому не літаю? Чому мені, Боже, Ти крилець не дав?.... "...бо ж не ворог злорічить на мене, - це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,але ти,...мій приятель близький і знайомий мені,з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому..." Еге ж, оце найболісніше вражає - маєш когось за доброго приятеля, молишся разом з ним Богові, а він, насправді, думає про те, як би тебе обмовити, заплямувати твоє добре ім"я, звести тебе зі світу...Отак воно буває...на жаль... "...його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!..." Боже, порятуй нас від лицемірів, що говорять солодкі слова, а в серці плекають зло...

Немає коментарів: