пʼятницю, 16 квітня 2010 р.

З поезії Миколи Зерова (1890-1937)

Микола Зеров, “Чистий Четвер”
І абіє пітел возгласи...

Свічки і теплий чад. З високих хор
Лунає спів туги і безнадії;
Навколо нас – кати і кустодії,
Синедріон, і кесар, і претор.
Це долі нашої смутний узор,
Це нам пересторогу півень піє,
Для нас на дворищі багаття тліє
І слуг гуде архієрейський хор.
І темний ряд євангельських історій
Звучить як низка тóнких алегорій
Про наші підлі і скупі часи.
А за дверми, на цвинтарі, в притворі
Весна і дзвін, дитячі голоси
І в вогкому повітрі вогкі зорі.
29.06. 1921

Про Миколу Зерова 
КОМЕНТАР: Сповнюється серце болем при одній думці про те, як цього інтелігентного, шляхетного, обдарованого і освіченого чоловіка катюги з НКВД  згодом катували, що місця живого не було...Хто б міг витерпіти таке... А скільки було ще таких, як він!

Немає коментарів: