пʼятниця, 14 травня 2010 р.

Цитата з 2002 року...

Бо що маємо в нашому карнавальному королівстві, як не панування кривих дзеркал? Коли злидні називаємо зростанням економіки, негідників — соціал-демократами, боягузів — рухівцями, брехню — журналістикою. Ми знову (як 30 років тому) забилися на кухні для політичних дискусій і уникаємо називати прізвища по телефону. Знову модним стало слухати «Свободу»! Ще трохи і наша лексика остаточно здичавіє: вбивство називатимемо самогубством, викриття — наклепом, корупцію — виборами, а бандитів — лідерами країни...Ми знайдемо виправдання власному страху, як знаходили його тисячі «інженерів людських душ» 30 літ раніше. Хоча справжньою причиною цього гидкого липучого відчуття буде все те ж небажання залишитись без зарплати. Бо усі знають, що це реально, як реально потрапити в міліцію (звичайну чи податкову), як реально вилетіти з інституту, як реально вийти з офісу і не повернутися. Може, ще не потягнуть у психлікарню за критику режиму, як це було з Плющем, але зачекаймо з висновками...
Олександр Кривенко
2002 рік, Київ

Немає коментарів: