понеділок, 24 травня 2010 р.

До 94 роковин смерті Івана Франка

Іван Франко (1856-1916)
СІДОГЛАВОМУ

Ти, брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака!
Ти, брате, патріот,
А я собі собака.

Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала, -
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.

Ти, брате, любиш Русь,
Як любиш добре пиво, -
Я ж не люблю, як жнець
Не любить спеки в жниво.

Ти, брате, любиш Русь
За те, що гарно вбрана, -
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.

Бо твій патріотизм -
Празнична одежина,
А мій - то труд важкий,
Гарячка невдержима.

Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування, -
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання.

Ти любиш Русь, за те
Тобі і честь, і шана,
У мене ж тая Русь -
Кривава в серці рана.

Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, -
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
1897р.
=======================
1895 року доктора філософії Віденського університету Івана Франка не без «допомоги» «своїх» не допустили до викладання у Львівському університеті; 1895, 1897 та 1898 років Радикальна партія висувала І.Франка до австрійського парламенту та галицького сойму, але безуспішно — не без допомоги й «своїх галичан» Поет програв вибори. Одна з основних політичних сил Галичини — народовці, очолювані О.Барвінським та А.Вахнянином, під час виборів об’єднувалися з москвофілами та поляками. Москвофільська газета «Галичанин» та інші подібні за політичним напрямом видання публікували неправдиву інформацію про І.Франка, дезінформуючи виборців (як це схоже на сучасні українські вибори і міжпартійну боротьбу, суть якої не благо України, а егоїстичне бажання вибитися у нуворіші в будь-який, навіть незаконний спосіб, привласнити те, що створене народом і по праву йому належить).
Віталій Абліцов (видання "ДЕНЬ")

Немає коментарів: