неділя, 14 листопада 2010 р.

Поет Володимир Забаштанський (1940-2001)

У жовтні цього року поету Володимиру Забаштанському могло б виповнитись 70 років...Не судилось... В студентські роки я був на зустрічі з ним... Був вражений силою його волі, любов'ю до життя. У 18 років внаслідок трагічного випадку він втратив зір і обидві руки, але не здався і став ПОЕТОМ. Підбадьорював інших. Отримав Шевченківську премію... Його вірші прямі, відверті, сильні...


Колядники
Надворі крутить веремія, свище,
Ми з призьби тягнемось до вікон ближче,
Гуртом гукаєм: “Вам колядувати?”
А звідтіля: “Не маю що давати!”
Ми знаєм, що нема у діда хліба.
А каганець сумний у шибі кліпа.
Та ми ніколи дідом не гордуєм,
Ми дідові і так заколядуєм.
Де взять йому для нас горіхів стільки?
Зате – чого дід не розкаже тільки.
Куди улітку з нами лиш не піде,
Та й хто колядок нас навчить, крім діда?…
А дід, зворушений, виносить чемно
В полумиску картоплю нам печену,
Усіх припрошує: “Гаряча… з груби…
Беріть, колядники, погрійте зуби….”
Що може ліпше бути в завірюху?
Ми кидаєм її з руки на руку.
І знов мчимо селом поміж хатами.
І місяць попереду, як отаман.
Спливли літа, і розгубили пам”ять,
Які і хто виносив марципани нам
У ту важку добу негоди й скрути,
А дідову картоплю – не забути!
Давно не бігаєм колядувати
Ватагами від хати і до хати.
А дід у новорічну ніч щороку
Забуде усі справи і мороки,
Сидить і жде біля вікна до рану,
Чи не гука до нього хто з туману.
У нього ж є сьогодні що давати, -
Чому ж ніхто не йде колядувати?

Загреба
Вона з Батиєвої касти
Ординське царство заснує.
Де тільки можна, буде красти
І видавати за своє.
І крала, в кого тільки можна,
Благословляючи хрестом.
В злодійстві бестія вельможна,
На інших тицяла перстом.
Загреба з духом сатани
Не може загребти до скиту
Лише твоєї сивини,
Твойого, Києве, блакиту.

Лаври
На паперті волі, он бач,
Жебруще вистоює днину –
“Подайте медальку хоча б
За те, що люблю Україну”.
Щодень, мов на працю тяжку,
По-рабськи згинаючи спину, -
“Хоч премійку киньте яку
За те, що люблю Україну”.
То лаври хапав горлодер
За глум, за ненавидь, за кпини.
Чому б жебракові тепер
Не дать за любов до Вкраїни?

* * *
Народне усе – від землі до блакиті,
Від суддів до фабрик, од світла до тьми.
По нетрях народних кагати набиті
Народними, звісно, кістьми.
Народне усе – від ракет до соломи,
Від хору Вірьовки до дзвону струни.
З киями на вулицях спецкостоломи –
Так само народні сини.
Народне усе – у ганебі і славі
Із рабства поволі йдемо до мети,
Чого ж то так тяжко в народній державі
Народові правду знайти?
Було так і буде від роду до роду,
Все буде народним і все не його.
Допоки і влада народна в народу
Боїться народу свого.

* * *
За волю щирі патріоти,
Та кожен спершу за своє,
І патріоти лише доти,
Допоки з волі гендель є.

Немає коментарів:

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.