9 листопада - день народження Мартіна Хемніца (1522-1586) - лютеранського богослова.

Якщо Мартін Лютер вважається найбільшим богословом Лютеранської церкви, то Мартін Хемніц (Martin Chemnitz) є, без сумніву, другим з її найвизначніших отців. Хемніц справедливо заслуговує на звання "другого Мартіна". Він був стовпом православного лютеранського богослов’я  в другій половині шістнадцятого сторіччя. Мартін Хемніц народився в 1522 року в Троєнбрітцені (Treuenbrietzen), і був останнім з трьох  дітей Пауля і Еуфемії Хемніц. Через фінансові труднощі, освіта Хемніца супроводжувалася постійними переїздами. Він навчався у Віттенберзі (Wittenberg)  (1536-1538), Магдебурзі (Magdeburg) (1539-42), Кальбе (Calbe) (1542), Франкфурті на Одері (1543-44), де отримав ступінь бакалавра мистецтв, потім знову в Віттенберзі (1545-47) під опікою Мелахтона (Melancthon) і Кенігсберзі (1547-53). У Кенігсберзі він зміг отримати ступінь магістра гуманітарних наук і почав займатись богослів'ям (1550-1553), працюючи в приватній бібліотеці герцога. Звідти він знову повернувся до Віттенберга, де 1554 року став членом богословського факультету. Згодом цього ж року він прийняв поклик коад'ютора (помічника) в Брауншвейгу, де служив його друг Йоахім Морлін (Joachim Morlin) і став пастирем церкви Святого Мартіна, в котрій служив до самої смерті 1586 року. В період перебування в Брауншвейгу, університет Ростоку (1568) присвоїв йому ступінь доктора і він отримав посаду суперінтенданта (1567). Життя Мартіна Хемніца припало на той період 16 сторіччя, котрий став справжнім полем битви для усього православного Лютеранства з його противниками, і супроводжувався численними протиріччями. Щойно завершився Трентський собор Католицької Церкви (Trent) (1545-1563), і вона готувалась до рішучих дій проти протестантів. На авансцені з’явився Джон Кальвін (Calvin) зі своїм єретичним богослів'ям. Напади кальвіністів стосувалися Господньої вечері і особи Ісуса Христа, що становило серйозну загрозу для лютеранства.  Прихильники єресі маскувалися під лютеран і отримали назву крипто-кальвіністів. Через нетверду позицію Меланхтона Віттенберг став вогнищем крипто-кальвінізму. Якщо до цього додати суперечки, викликані прихильниками Озіандра, синергістами і анабаптистами, то стане зрозуміло, як наполегливо працював в той час сатана, щоб знищити Євангеліє, яким Бог осяяв середньовічне богослів’я через Лютера. Саме в ці бурхливі часи Бог прикрасив Церкву другим Мартіном, який, використовуючи Писання, як єдиний авторитет і мірило, крок за кроком, подолав усі єресі. Відповідаючи на виклики католиків, він написав один з  найвідоміших шедеврів лютеранського богослов’я – «Дослідження Трентського Собору». Послідовно борючись з крипто-кальвіністами, Хемніц підготував кілька визначних праць - De Coena Domini (Господня Вечеря) 1560 року і De Duabus Naturis (Дві природи Христа), що була опублікована 1570 року і доповнена 1578 року. Однак його назвизначнішим внеском до Лютеранства, стала робота над «Формулою Злагоди». 1577 року завдяки спільним зусиллям Хемніца, Якова Андреа, Филипа Сельнекера, Давида Хітреуса, Андреаса Мускулюса і Крістофера Корнера, з’явилася книга, яку ми сьогодні називаємо «Тверде проголошення Формули Злагоди». То був стяг, під яким згуртувалося все православне Лютеранство. Ця книга була чітким віддзеркалення доктрин Святого Писання, зокрема тих, що стосуються Господньої вечері і особи Ісуса Христа. Вона стала молотом, який завдав нищівного удару крипто-кальвіністам. Під нею підписалася більша частина лютеран усієї імперії.  У 17 сторіччі в лютеранських колах поширилося прислів’я: «Якщо б другий Мартін (Хемніц) не прийшов, то перший Мартін (Лютер) – не встояв би».