Постать Лесі Українки поцінована загалом ще не достатньо. Їй випала нелегка доля. Важко віриться, що ця, змучена болем, худенька дівчина, жінка мала такий сильний дух і поетичний голос, який ламав кригу і скелю. За тогочасних умов утиску всього українського Лесині драматичні твори не могли дістатися кращих театральних сцен імперії і світу! А вони ж належать до скарбниці світової драматургії! Різнобічність Лесиного таланту вражає! Вона і поет, і письменник, і драматург, і мислитель, і дослідник, і громадський діяч... Кожен народ був би вдячний мати таку визначну постать! Візьміть до рук Лесині книжки, прочитайте її чудові твори, знайдіть час і відвідайте Колодяжне на Волині... Віддайте шану великій доньці українського народу...============
ЛАНКИ:
Стаття про Музей Л.Українки і її родину
Твори Лесі Українки
Поезія Лесі
Енциклопедія життя і творчості Лесі
Вікіпедія про Лесю
============
До товаришів
О, не забуду я тих днів на чужині,
Чужої й рідної для мене хати,
Де часто так приходилось мені
Пекучу, гірку правду вислухати.
Уперше там мені суворії питання
Перед очима стали без покрас;
Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання,
Казали: «Годі нам, тепер черга на вас,
На вас, робітники незнані, молодії...
Та тільки хто ви, де?
Подайте голос нам.
Невже ті голоси несміливі, слабкії,
Квиління немовлят — належать справді вам?
Невже на всі великії події,
На все у вас одна відповідь є —
Мовчання, сльози та дитячі мрії?
Більш ні на що вам сили не стає? Невже се так?..»
Я мовчки все приймала;
Чим мала я розбить докори ці?
Мов на позорищі прикута я стояла,
І краска сорому горіла на лиці...
Що ж, браття, мовчите? Чи втішені собою,
Що вже й докори сі вас не проймуть?
Чи так задавлені неволею, журбою?
Чи, може, маєте яку яснішу путь?
Подаймо їм великую розвагу,
Скажім і докажім, що ми бойці сами;
А ні, то треба мать хоч ту сумну одвагу —
Сказать старим бойцям: не ждіть, не прийдем ми!
1895 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар