пʼятниця, 4 березня 2011 р.

Горе від розуму...

Розум є великим Божим благословенням для людини до тих пір, поки він не кидає виклик Творцеві. Не будемо тут перераховувати всіх численних ізмів - продуктів життєдіяльності розуму. Декотрі з них є доволі безневинними, натомість інші - справді небезпечними, як для самих виробників цих ізмів, для і для їх носіїв і прихильників, чи то пак людей, що потрапляють до сфери їхнього впливу. Найнебезпечнішою сумішшю є поєднання розуму з гріхом і богозневагою. В такому випадку розум вдається до витонченого приховування гріха, майстерно зображаючи гріх як щось унікальне, талановите, як спосіб самореалізації особистості і утвердження свого "я". Для виправдання гріха вигадується певна філософія, прикрашена мудруванням про естетику, високі ідеали, мистецтво, гуманізм, ба, навіть пошук духовних ідеалів. Якраз це і страшне, бо незрілі душі, потрапляючи під її вплив, прямують просто до пекла. Нещодавно мені на очі потрапила стаття молодого і талановитого Дмитра Дроздовського під назвою "Гомосексуальна літературність", де, власне, він і вдається до прикрашання гріха в спосіб, описаний вище. Нинішні, так звані "цивілізовані" суспільства, граються в небезпечну гру, маскуючи гріх гомосексуалізму "правами людини". І тут вже не до естетики і мистецтва, бо йдеться про спасіння людської душі. Загалові, зазвичай, не показують гидоту "гей парадів", а натомість, проштовхують у сферу освіти і виховання під виглядом "визначних здобутків сьогодення"  ідейки про "толерантність" і "терпляче ставлення". Але і для цього випадку є суворе застереження. Написано: “Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!  2 Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!” (Луки 17:1-2) 

Немає коментарів: