Далекого 1924 року Ольга Кобилянська (1863-1942) написала "Звернення до українців", яке так і не було широко оприлюднене. У ньому є пророчі слова, які стосуються і нашого сьогодення: "...де ви “організації” наші, де сили наші, де єдність наша, скупленнє сил тих проти ворогів, визискувачів наших? Вороги закуповують тяжкими сумами наші організації, постановляють наші жертви, наші тіла, бо сліпота наша вбиває нашу контролю в нас самих, одиниць і мас наших. Ми ще не дозрілі на світовій шахівниці грати. Ми видимо лиш ще себе самих. Ми не вміємо бути з’єднаною силою, бути одною фортецею. Не вміємо на противників нашого істновання національного і розвою культурного, підкреслюю – культурного, спокійно, зорганізовано наступати. Ми пока що ще себе пожираємо, розриваємо на кусні, кидаємося з револьверами на себе обопільно, щоб себе понищити, бо сей – такий, другий – сякий, а той – зовсім ніякий, а що їх то остане і кому третому, як двох б’ється, остане користь, хиба се не байдужне? […] Прихиліть Ваше вухо до мого скромного слова, слова старої робітниці, єднайтеся, дорогі мої, і працюйте в імени дальшого і красшого істновання Святої України і розвою нашого, вже доволі гіркими досвідами годованого, народу. Працюйте, як одна сила, оден муж, самі для свого буття-істновання яко Українці. Глядіть вперед себе, витворюйте нову епоху, організуйтеся. Робіть що велике, гідне. Власними силами збиваймо ґрунт під ногами. Наслідуйте все, що найкрасше і найліпше, що посідають вже народи культурні, чужі, а хоч би і противники наші… Коби воно лише добре, наслідування гідне…"5 лютого 1924. Ольга Кобилянська”.
ДЖЕРЕЛО: ЛІТАКЦЕНТ
Немає коментарів:
Дописати коментар