Англійський письменник Честертон якось змалював хресний хід, під час якого, як відомо, віруючі несуть багато всякої всячини, в тому числі - хоругви, ікони, Святе Писання і т.д. Честертон звертає увагу на те, що ми, лютерани, вибираємо з цього ”хресного ходу” тільки одну річ – Святе Писання, відкидаючи все інше – молитви до святих, святі ікони, мощі і т.д. і запитує нас: "Чому ви так робите?" Це питання здається серйозним і потребує серйозної відповіді. То ж чому ми, лютерани, віримо, що саме Писання є кінцевим авторитетом для Церкви, а не якісь інші ”авторитети”, які, так чи інакше, торкаються історії церкви. Чому в цих інших немає того ж авторитету, який є у Святого Письма? Тут ми стоїмо перед необхідністю визначення того, в якому смислі Святе Письмо стоїть над переданнями та іншими речами. Тут слід ще раз нагадати, що основою Церкви є сам Ісус Христос, розіп’ятий і воскреслий Бого-Чоловік. Св.Павло пише у Першому посланні до коринтян: ”...Бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...” (1Кор.2:2). Звичайно ж, також і воскреслого. Ці слова видаються такими простими, але яка в них глибина! Це означає, що вся наша віра, вся ”споруда” християнської істини стоїть тільки на Ісусі Христі, а не на якійсь людській філософії. Проф.Курт Маркворт (1934-2006), лютеранський богослов (США)
Немає коментарів:
Дописати коментар