суботу, 16 квітня 2011 р.

Проповідь на Вербну неділю

Євангеліє від Луки 19:29-41
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав, 30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. 31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його. 32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. 33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? 34 Вони ж відказали: Господь потребує його. 35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса. 36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі. 37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, 38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті! 39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням! 40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме! 41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним... (Текст проповіді тут)

Немає коментарів: