пʼятниця, 10 червня 2011 р.

З нашої минувшини...

Читаючи "Складку" №1 за 1887 рік нашого славного українця-східняка Володимира Александрова (1825-1894), натрапив на чимало чудових поезій. Вирішив поділитися з вами декотрими... Гарний був чоловік, гуртував довкола себе людей, закоханих в рідне слово, історію та культуру. Видав збірочку біблійних оповідей «Тихомовні співи на Святі мотиви». Наступного разу викладу ще кілька поезій зі "Складки" - там є що почерпнути!
================================
Чисте небо ясно сяє,
Поле все, як яр, зелене.
Здрастуй, степе, рідний батьку!
Здрастуй, Україно нене!
Обійми мене, мій степе,
Обгорни мене навколо,
Я стою посеред тебе,
Опустивши сумно чоло.
Ой, повій, повій ти, вітре,
Від Дніпра, від Запорожжя,
Та розвій мій жаль і смуту
По степу, на бездоріжжя.
Любий степе, ти не знаєш,
Скільки смроду і болота
В нашім світі, де усюди
Тільки фальш, пиха, бідота.
Там я стратив віру в правду,
Ум скалічив, в тугу вдався,
І тепер з розбитим серцем
В тебе, степе мій, подався.
Тяжко дихать, в грудях тісно,
Мов там жар лежить і тліє -
Хай від тебе, рідний степе,
Прохолодою повіє.
Хай повіє тихий холод
На мої гарячі рани,
Хай думки мої остуде,
Хай у мислях тиша стане.
Щоб я зміг той світ забути,
Де пропало добродійство,
Де гнучка потрібна спина,
Та уміле лицемірство.
Де мовчати й витягатись
Треба перед панством можним,
І де треба і не треба
Гарно кланятись вельможним.
А накланявшись уволю,
І самому паном стати,
Та, сховавши власний сором,
Інших вчетверо згинати.
Щоб те все я міг забути,
Щоб відстало все від мене,
Степе рідний, рідний батьку,
Україно, рідна нене…

Володимир Александров
1887

Немає коментарів: