четвер, 25 серпня 2011 р.

Дві точки зору про здобутки за 20 років...

Під час телемарафону на телеканалі "5" Ю.Андрухович, відповідаючи на питання про здобутки незалежності, вказав на появу цілої палітри нових напрямків, груп і тп у літературі та культурі загалом. Згодом я знову перечитав сторінки з "Записок самашедшего" Ліни Костенко і надибав таке: "Мова втрачає пульс. Виникають якісь культи й культики. Речники порожнечі приколюються в епатаж. Увійшли в моду ялові молодички, що описують секс. Шибздики й симулякри викаблучуються в цинізмі...Це ж треба так скористатися свободою, щоб напродукувати стільки сміття! Потрібен якийсь літературознавчий Фройд, щоб поставив діагноз цій шизофренічній продукції. Література зробилася, як блошиний ринок – хто що має, несе на продаж. Хоч зі смітника витягне, а виставить на загальний показ. Як Моніка Левінські синеньке платтячко з підозрілими плямами. Воно, бідацтво, хвалиться, чим може. Розміром бюста, довжиною ніг, тим, що украло помаду, що переспало з іноземцем за заморську сукенку. Це вже навіть не епатажна література, а блювотна. ...Тутешній постмодернізм – це капітуляція"... Отакі дві цілком протилежні точки зору. Якщо чесно, то, особливо в художній літературі, (виняток - чимало чудових видань, присвячених історії, документалістика та публіцистика) я великих здобутків не бачу. Панує графоманія. Рівень мови багатьох книжок бажає кращого. Нецензурщина і чорнуха, еротика і тп. практично не вилазять зі сторінок видань. Формується книжковий ринок зі своїми правилами. Автори дедалі частіше заграють з читачем, пропонуючи йому те, що лоскоче уяву і нерви. А ви що думаєте?

Немає коментарів: