неділя, 14 серпня 2011 р.

Микола Руденко - Голуб і дракон

В часи, які розтанули в імлі,
У зелені садів та винограду
На сонцем задарованій землі
Страшний дракон скорив людську громаду.

Він був захланний вереда-ласун:
Любив хмільне вино і страву свіжу.
Хлоп’ят — уранці, уночі— красунь
Вели йому на втіху і на їжу.

Та сталось так, що люд його скарав.
І всюди покотилось понад краєм:
— На охоронця наших вічних прав
Ми голуба святого обираєм.

Йому поставили високий трон
І привели полки для охорони.
Аж гульк: на троні знов сидить дракон
І видає драконівські закони.

Ішли роки. Кривавились віки.
Драконів кидали в пустиню голу.
І знов, і знов з народної руки
На трон злітав богоподібний голуб.

Того не записали до пуття
Ні літописець, ні міністр-ледащо,
Як воскресав дракон із небуття
І як він голуба ловив у пащу.

Не знали навіть слуги та раби,
Які стояли в царській охороні:
Драконами ставали голуби,
Як тільки опинялися на троні.

Микола РУДЕНКО (1920-2004)

Немає коментарів: