пʼятниця, 21 жовтня 2011 р.

Поезія Віктора Женченка

А суржик сипле звідусюд!
Невже не соромно? Не досить?
Невже влаштовує мій люд
Сіріти й досі в малоросах?
А гідність де? Козацька честь?
Де пращурів великих гени?
Мене цей суржик їсть, пече,
І крає, наче автогеном!
І як ти знімеш це тавро,
Оцю людську ганьбу потворну,
Коли - на диво! - сам народ
Щодня руба себе під корінь!?

ВІКТОР ЖЕНЧЕНКО (р.н. 1936)

Немає коментарів: