понеділок, 19 грудня 2011 р.

Проблему треба вирішувати...


Римо-католицькій церкві (а може ще й деяким іншим) треба терміново вирішувати проблему, спричинену целібатом. Цього разу, але вже у Голландії, виник скандал, пов'язаний з сексуальною наругою над дітьми. Є підозра, що жертвами аморальних осіб стали тисячі дітей впродовж останніх десятиріч. Факти наруги мали місце в католицьких сиротинцях, притулках, навчальних закладах. Ще не вщух скандал навколо подібних випадків у США та Канаді, як виник новий. Штучно запроваджене колись служіння безшлюбних священиків спричинилося до проблем, які сягнули великих розмірів. Спроби запровадити целібат робилися вже у ранній церкві, але успіху не мали. Згодом папа Григорій VII (11ст.) запровадив обов'язкову безшлюбність католицьких священиків. Це викликало цілу низку бунтів серед священства. Адже чоловіків силували покинути свої родини, дружин та дітей, начебто на догоду Богові, але за всім цим крилися, насамперед, економічні підстави - Рим переймався збереженням нажитого майна та земель. З часу формування унії та утворення УГКЦ питання перейшло в інше русло - УГКЦ завжди стояла поруч з Римом, але відстоювала власне право на служіння для одружених священиків, що було не всім до вподоби в РКЦ, і це легко зрозуміти. Втім, відгомін проблеми целібату дався взнаки в усіх традиційних церквах. Досі існує "чорне" та "біле" священство, обов'язкова умова висвячення певних церковних чинів можлива тільки у випадку їхньої безшлюбності. Цей факт доволі цікавий і сам по собі легко спростовується Святим Писанням. Написано: "Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами" (1Тим.3:12). Далі - "2 А єпископ має бути бездоганний, муж однієї дружини, тверезий, невинний, чесний, гостинний до приходнів, здібний навчати, 3 не п'яниця, не заводіяка, але тихий, несварливий, не сріблолюбець, 4 щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю, 5 бо хто власним домом рядити не вміє, як він зможе пильнувати про Божу Церкву?" (1Тим.3:2-5). В посланні до Тита читаємо, що єпископ має бути "бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність" (Тита 1:6). 

Дехто, відстоюючи целібат, апелює до написаного Ап.Павлом, який каже: "...Хочу, щоб усі чоловіки були, як і я..." (1Кор.7:7), "Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві, 33 а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині, 34 і він поділений" (1Кор.7:32-34).  Але слід пам'ятати, що Павло також каже - "Щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка..." (1Кор.7:2). Написано: "Що Бог спарував, людина нехай не розлучає!" (Марка 10:9).  У Новому Заповіті знаходимо повідомлення про те, що Ап.Петро був одруженим (про Петрову тещу - Марка 1:30, Луки 4:38). Дехто відразу поспішає сказати, що Петро залишив свою сім'ю. Але написано: "Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного" (1Тим.5:8). 

Чи безшлюбність можлива в принципі? Так, але цей дар Божий вмістити може не кожен. Зустрічається він не так часто, як дехто вважає, бо Бог створив людину статевою істотою і запровадив подружжя - союз чоловіка та жінки, який поблагословив і освятив. Заклик до безшлюбності сам по собі суперечить Божій волі, бо Бог встановив шлюб і сказав: "Плодіться та розмножуйтесь". Спроби насильницького запровадження целібату нічого путнього не дали і не можуть дати. Скасувавши целібат, РКЦ лише б виграла. В середовищі самої РКЦ вже віддавна точаться розмови про це. Штучно запроваджена безшлюбність чи то для священства, чи то для чернецтва користі церкві не дасть. Ті, що не мають дару безшлюбності будуть спокушатися до скоєння гріха, як це видно на прикладі Голландії. Змінити запровадженого Богом нікому не під силу. Людські ж приписи не можуть бути вищими від слова Писання. Послуговуватись слід Писанням, і лише Писанням, як мірилом, перевіряти все, що запроваджується, виголошується, пропонується. Навіть написане церковними авторитетами (як от отці церкви, мученики, святі) - від часів ранньої церкви і донині слід звіряти з Писанням. Воно єдине має найвищу владу!

Немає коментарів:

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.