пʼятниця, 20 січня 2012 р.

Ковток свіжого повітря

Після тижнів зомбування зрусифікованим телебаченням нині несподівано, неочікувано, але дуже вчасно для спраглої за гарним українським словом душі, стала телепередача місцевого каналу, присвячена нашій Лесі Українці! Ведуча програми - Алла Волошина - майстерно виконувала Лесині поетичні твори, вишуканою українською мовою розповідала про Лесин життєвий та творчий шлях.  І ось про що подумалось: Чому не цим - не кращими зразками нашої літератури, культури, історії, а отим недолугим, пересипаним нецензурщиною, перекроєним суржиком "малоросійством" нині просякнуте усе довкола? Відомо чому - щоб не озивалося на генному рівні у людях рідне слово, не будило від сну серця, приспаного десятиліттями "русифікації", "інтернаціоналізму" та "космополітизму". Добре пам'ятаю як у 90-х роках минулого сторіччя, щойно ми здобули незалежність, звідусіль залунали стрілецькі, народні, повстанські пісні, з телеканалів та радіо забриніла українська мова - людські душі обмивались джерельною водою рідного слова і оживали. Цього не можна було пояснити словами... Щось подібне відчув зросійщений слухач з українським корінням, який поділився враженнями після слухання українських пісень на моєму аудіоканалі: "Я слухав ці пісні і плакав...". Яка у рідному слові є сила! Тарас Шевченко це добре знав, тому й написав:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! . .

Немає коментарів: