Так сталося, що мої скромні твори завдяки пану Богдану Мельничуку були видруковані в часописі "Літературний Тернопіль", головним редактором якого він є, а членом редакційної колегії був бл. пам'яті поет Степан Сапеляк. Тому звістка про раптову смерть С.Сапеляка 1 лютого цього року шокувала мене, як і багатьох інших. Мій добрий приятель Віктор, що мешкає в Харкові та є пастирем нашої церкви в тамтешній громаді, впродовж років товаришував зі Степаном Сапеляком, бував у нього вдома, часто спілкувався з ним на різні теми, в тому числі біблійні, незадовго до смерті поета подарував йому примірник Св.Письма в перекладі Р.Турконяка, а на його 60-річчя - портрет Тараса Шевченка. Найперше повідомлення про смерть С.Сапеляка потрапило до ЗМІ саме завдяки нашій харківській парафії. Поет кілька разів відвідував там богослужіння, розповідав про прихильне ставлення до лютеран в середовищі освічених побратимів під час перебування у таборі. Недовідомі шляхи Господні... Вічна пам'ять рабові Божому Степану...
Немає коментарів:
Дописати коментар