пʼятниця, 10 лютого 2012 р.

Вивчаймо рідну мову

На одному з сайтів в мережі надибав гарне оповідання, яке добре ілюструє красу та багатство нашої мови. Воно було надруковане в часописі "Українська думка" 1916 року (часопис українців Великої Британії). Не знаю, чи викладене в оповіданні є правдою, але воно повчальне і пізнавальне для читача. Пропоную вам два уривки з нього - вірш та  оповідку, в яких кожне слово починається на ту ж букву:
=========================

САМІТНИЙ САД (на букву С)
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.

* * *
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК (на букву П)

Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: "Приїздіть, пане Павле, – писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під'їхали поважні персони – приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу,  пільзенське пиво. принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки.
Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили,погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
=============================