4 березня минає 160 років з дня смерті Миколи Гоголя (1809-1852).
Предками письменника по материній і бабусиній лінії були гетьмани Михайло та Петро Дорошенки й Іван Скоропадський. Не зважаючи на те, що Гоголь писав російською - його українство всюди і скрізь давалося взнаки. Ось що писали про це його сучасники - Василь Розанов: «Прийшов чужинець і забруднив російське життя». Федір Толстой: «Усіх росіян представили у відразливому вигляді, тоді як усім малоросіянам дали ви щось співчутливе, незважаючи на смішні сторони їхні; що навіть і смішні сторони мають щось наївно-приємне...". В листі до М.Максимовича Гоголь писав: «Киньте справді кацапію та їдьте в гетьманщину. У древній, прекрасний Київ! Він наш, а не їхній, правда? Що ж, їдеш чи ні? Закохався ж у цю стару бабу Москву, від якої, крім щів і матюків, нічого не почуєш». Ось погляд Миколи Гоголя на Україну та Росію: «дві різні природи, наділені від Провидіння зовсім різною історією... Чого міг чекати народ, такий відмінний від росіян, який дихав вольністю й молодецьким козацтвом, хотів пожити своїм життям? Йому загрожувала втрата національності». Перебуваючи за кордоном, Гоголь ділився зі своїми польськими приятелями думками про історичне минуле та коріння росіян і українців. Згодом один з них - поет Богдан Залеський напише: «Ми говорили найбільше про москалів, які викликали відразу й у нас, і в нього. Питання про їхнє фінське походження постійно було об’єктом обговорення. Гоголь підтверджував його з усім своїм українським запалом. Щодо питання про фінське походження москалів він написав і читав нам прекрасну статтю». Академік Сергій Єфремов, розстріляний за український буржуазний націоналізм, зізнався: «Після книжки Гоголя вперше почув себе сином рідної землі, ще з «Тараса Бульби» запала в душу іскра національної свідомості».
ДЖЕРЕЛО: МІСТ
Немає коментарів:
Дописати коментар