українськість заялозили, як віхтя для натирання чобіт; і, чим більше закають, тим її меншає,меншає: одні фанерні батурини, бутафорні січі, кам’яні сокири й кості! на пшик все потратили, а на свого супутника ще тільки-но десь напозичують гроші! не до нього заукрам було! чим більше закають, тим духу живого все менше й менше: одні міражі пропащого, одні, розколисані вітром, фанерні фортеці, картонні брами; ними зупинять китайців, одіб’ють московитів! розшугають бусурманів! ними затуляться від ураганів та смерчів потепління! ними заслонять чорнгробиль! ними відродяться з алкоголізму і непритомного, попідзаборного блудяжництва й звиродіння скрізь! нема неможливого для всеможних заукрів! протрінькали — каліч каліччю — два премогутніх Богонатхнення! пустили на себеславлення й себевдоволення два превеликих Духозішестя, у вісімдесятих і нуль четвертому, продаремнили те, що дається рази на століття! і розкаяття жодного: знов воріженьки винні їм; тютькам підмоченим, у яких замість рук — охвістя; промітингували і промайданкали дану для добрих справ Наденергію, продармотратили на одні докори Силу, дану для наведення добропорядку, для від’єднання козлів від удійних, — злих від здатних на добродію — прогаласували і провесільнили, а нині лиш стиха плямкають, облизуються на минулий запал, пробують скубнутись, пробують дзявкнути, та волі на значуще давно немає; одхекуються, повисолоплювавши язикуги, як могильні лопати; вдивляються — ніде нема натовпу? — мільйони, у вас зневірених, попід могильні плити втекли, щоб не бачити і не чути вас!Євген Пашковський, письменник
Немає коментарів:
Дописати коментар