У Мюнхені на 95 році життя відійшов у вічність Ігор Качуровський (1918-2013) останній зукраїнських поетів-неокласиків (Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський). Ігор Качуровський був чудовим перекладачем, журналістом, викладачем, педагогом. Мав аргентинське громадянство, жив у Німеччині. Ось кілька вибраних рядків з поезій пана Ігора...=================================
***
Країна мучена й безсила –
Та в ній шляхетне щось було –
Тепер сама собі прибила
Тавро безчестя на чоло.
***
Мій ідеал — це хутір на узліссі,
В Гетьманщині, в позаминулім віці —
Щоб дужий клен над рундуком розрісся,
Щоб визирали з трав гриби й суниці,
Над стежкою щоб нагусали квіти —
Чи ти б хотіла там зі мною жити?
А коли візьмуть стільники з дуплянок,
Цнотливо щоб шарілися калини,
Оздобив вікна памороззю ранок,
І осінь, під прощання журавлине,
Щоб хащею шарлатно шелестіла —
Чи жити б там зі мною ти хотіла?
***
Поетів є (читачу мій, повір!)
Не менше, ніж у космосі сузір.
Я з-поміж них вишукую таких,
Що досі в нас ніхто не чув про них.
***
Як час іде... Я знав колись дівча,
Яке з книжками бігало до школи
І ще не знало, що воно вже – панна,
І мишачими хвостиками коси
Наївно коливались за плечима.
Пізніше коси зникли. На губах
З’явилась фарба густо-фіалкова.
І хтось її додому проводжав...
За звичкою місцевою, на шию
Поклавши їй важку спітнілу руку.
А це недавно, кілька днів тому,
Я майже не пізнав її: за нею
Підстрибуючи, бігло навздогін
Дівчатко з кісками. Ще кілька років –
Із нього буде панночка – як та,
Якою вперше я побачив матір.
А в матері давно поблякли очі,
Дешева шмінка стерла колір губ,
І втратило волосся юний полиск,
І в ньому – пелюстками хризантеми –
Пробилася осіння сивина.
Як час іде... Але чого ж мені
Усе здається, ніби я – той самий?..
Немає коментарів:
Дописати коментар