Дорогій дружині Надії (1959-2014)

* * *

Такий жаль, такий щем, така туга,

Такий смуток у серці і біль –

Бо нема вже дружини і друга,

І розради нема у журбі.

Замела вже стежки хуртовина,

Снігом спомини вкрила зима,

Й невблаганно, невтішно, нестримно

Запевняє – її вже нема…

Вже нема і ніколи не буде

Ні обіймів, ні слів, ні очей…

Тільки ти ще ввижаєшся всюди

У безсонні самотніх ночей…

Я крізь сльози дивлюся на небо –

Там десь зіронька сяє твоя,

Не сумуй, моя люба, не треба –

Ми зустрінемось знов – ти і я.

4 лютого 2014 року