Тарас Коковський
Хлопцям на східному фронті присвячується.
***
А я тебе, мій синочку,
В люльці колисала,
Щоби колись твої очка
Дівка цілувала.
Цілувала і казала,
Що дякує мамі,
Що їй легеня вродила
З чорними бровами.
Чорні брови, карі очі,
Ще й вуста червоні,
Не для того тя родила,
Щоб ти був на войні.
Налетіли чорні круки,
Зачали кричати,
Забирают мі синочка
Мого у солдати.
Забирают у солдати:
Ой, сину ж мій сину!
Мушу, мамцю, боронити
Неньку Україну.
Прощавайте сині гори
І широкі доли,
Може вас вже не побачу
Я більше ніколи.
Ой, вертайся, мій синочку
З далекого краю,
Я для тебе вишиванку
На весілля маю.
А у тої вишиванки
Нитки жовто-сині,
Як те поле, і те небо
В нашій Україні.
А то тая вишиванка
До вінця ставати,
А не тобі, молодому,
У землю лягати.
Бо я тебе, мій синочку,
Не на те родила,
Щоби тебе десь у полі,
Зла куля забила.
Повертайся, мій соколе,
До Бога ся молю:
Бережи мені синочка,
Дай Вкраїні волю!
29 липня 2014
Немає коментарів:
Дописати коментар