На порозі змін...

Зрозуміло, що очільникам та політикам у нинішніх обставинах вирішувати нагальні проблеми складно. Доводиться вдаватись до непопулярних кроків і "дипломатії". Біда у тім, що почасти саме такі речі викликають спротив у народу, який не хоче далі принижуватись перед ненависним ворогом, що зазіхає на його свободу, не бажає бездієво споглядати на наругу, яку чинить Москва. Наш найперший здобуток нині - сила народного духу, готовність до самопожертви! Але як нинішні перипетії нагадують Україну 1918-1920рр! Якщо не врахувати тодішніх прорахунків, не вибрати на потрібні посади мислячих, розумних, ефективних лідерів-патріотів і не використати запал народу зараз - знову пошиємось у дурні. Не забуваймо - пристосуванці завжди виживуть, але нині йдеться про те, що буде з Україною та українським народом. Він  існуватиме попри усі негаразди, в тому нема жодного сумніву, це вже доконаний історичний факт, однак ТРЕБА конче використати даний нам Богом нині ще один шанс звестися на ноги і показати цілому світові, що український народ здатний на поступ і власну, сильну в усьому державу.