Проклята війна...

Вчора ввечері йшов стишеним містом додому. Стояв на зупинці, чекаючи тролейбус... Поруч були лише кілька закоханих, що ховались від негоди у обіймах одне одного... На вулиці порожнього... Якоїсь миті на іншому боці помітив хлопця в камуфляжі з ранцем за плечима... Ще зовсім молодий хлопець з рокуйовдженим від зимного вітру волоссям... Хода впевнена і тверда... На рукаві наліпка з "кропом"... Вочевидь, хлопець поспішав на потяг, бо невдовзі він завернув за ріг будинку в бік вокзалу... Вечірня тиша налаштовувала на спокій, однак думки в голові плутались, бо чийсь найдорожчий у світі син йшов захищати мене, нас, усіх, Україну... На очі навернулись сльози, подумки помолився і просив Господа аби вберіг цього хлопчину та інших... Проклята війна! Господи, спаси і помилуй!