вівторок, 11 жовтня 2016 р.

ПРО ПИСЬМЕНСТВО

Дорогі дівчата та жінки, юнаки і чоловіки, якщо у когось із вас виникає нестримний потяг до написання книжок, спершу чесно спитайте себе, поклавши руку на серце, скільки книжок, але добрих, ви прочитали самі, чи ви дійсно добре знаєте українську мову, не повсякденний суржик, а мову літературну і гарну, чи вас Господь поцілував у чоло, давши дар до писання, чи варте буде написане вами, аби його пропонувати людям і не соромитися написаного? Я помітив, що більшість нинішніх авторів заслуговують на звання не письменника, а блогера, фейсбучного дописувача, літератора-початківця тощо... І тут нема нічого поганого, адже можна, не соромлячись "власного таланту", писати нотатки, спостереження, ділитись думками з іншими, однак, не зватись при цьому письменником, бо це ІНШЕ, це винятковий дар, це, як зауважив класик, той випадок коли сходяться разом два обдарування - як писати і про що писати.

Немає коментарів: