41 А батьки Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи. 42 І коли мав Він дванадцять років, вони за звичаєм на свято пішли. 43 Як дні ж свята скінчились були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лишився, а Йосип та мати Його не знали того. 44 Вони думали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж родичами та знайомими. 45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його. 46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх. 47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям. 48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: Дитино, чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбою шукали Тебе... 49 А Він їм відказав: Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві? 50 Та не зрозуміли вони того слова, що Він їм говорив. 51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний. А мати Його зберігала оці всі слова в своїм серці. 52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
Христос рождається!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,
В першу неділю після Господнього Хрищення ми пригадуємо земних батьків Сина Божого та Його самого у віці 12 років. Це єдина розповідь про Ісуса підлітка, єдина згадка про той період Його земного життя. Але якою втішною і повчальною є ця коротка оповідь для всіх віруючих, для батьків і дітей, для всіх християнських родин в усі часи. Лука розповідає нам про малого Ісуса, в серці котрого любов до Бога та Божого дому була від народження. Щороку на Пасху зі Своїми земними батьками Він відвідував єрусалимський храм. Так було і того року, коли Йому сповнилось 12 літ. Коли свято закінчилось, люди почали розходитись по домівках. Вервички людей тягнулись дорогами до Єрусалиму і назад. Не дивно, що за цих обставин батьки спершу не помітили зникнення малого Ісуса. Можливо вони думали, що Він десь поруч, з родичами чи знайомими, з іншими дітьми. Втім, минав час, але хлопчини ніде не було. Батьки серйозно занепокоїлись і почали шукати його, але марно — Ісуса ніде не було. Залишався єдиний вихід – повернутися до Єрусалиму і шукати Його там. Лука розповідає, що пошуки тривали три дні! Можна легко явити собі стан батьків, в яких пропало дитя..!
Цілком природно, що, повернувшись до Єрусалиму, Марія і Йосип не відразу пішли до храму. Вони міркували де, на їхню думку міг бути 12 річний хлопець? Імовірніше всього десь на вулиці, серед однолітків, чи не так? Але три дні пошуків не дали жодних результатів. І лише після цього батьки пішли до храму і саме там вони і знайшли Ісуса, який сидів серед вчителів Закону, слухав і запитував їх. Уявіть собі 12 річного хлопчину в оточенні сивочолих мудреців, які ведуть розмову про дуже серйозні речі, про Бога і Святе Писання.
Скільки, на вашу думку, релігійного виховання потребує дитина? Деякі батьки вважають, що їхнім дітям потрібне доволі обмежене християнське виховання, на думку інших воно взагалі не потрібне. Треті остерігаються, що вивчення Божого Слова, практикування молитов, недільні відвідини Церкви можуть скалічити дитину і позбавити її радості життя. Багато батьків переконані, що дитині в цьому світі, насамперед, потрібні добра освіта, здоров’я, успіх, вигідна робота, службова кар’єра тощо, а Слово Боже, Церква, християнське життя – це річ другорядна. Однак вони помиляються, бо, як говорить приказка: «Якщо змалечку не розмовляти з дітьми про Бога, то згодом доведеться розмовляти з Богом про дітей». Це правда, що привчати дітей до Церкви, слухання і вивчення Божого Слова, молитви – справа нелегка, але згодом вона зародить добрими плодами. Потрібні лише покладання на Господа, цілковита довіра Йому, терпіння і молитва.
Любові до Бога і Божого Слова, до церкви Христової, ніколи не буває забагато. Господь хоче посідати в нашому житті перше і найголовніше місце. І той, хто живе з Богом, зі Словом Божим, вспадковує найкраще. Як ви гадаєте, чому Бог хоче, щоб наше життя було присвячене Йому змалечку? Щоб рясно нас поблагословити. У світі, сповненому гріха та його наслідків – спокус, негараздів, викликів і конфліктів, проблем, спричинених невірою, ненавистю, відсутністю любові і прощення, слова 12 – річного Ісуса про любов до Божого дому набувають для нас особливого значення. Він постає перед нами не лише як приклад правдивої любові до небесного Отця та Божого дому, але також як приклад належного пошанування Божої Заповіді щодо батьків. На жаль, не всі діти шанують цю заповідь, як слід. Декотрі з них заходять так далеко, що виганяють їх з домівок, щоб вспадкувати їхнє майно, залишають пристарілих батьків напризволяще і зовсім не піклуються про них. Це великий гріх. Діти, які так чинять, не будуть благословенні, не матимуть добра в житті. Божа Заповідь каже: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі…» (Вихід 20:12). Тож дехто свідомо сам вкорочує собі дні на землі, нехтуючи цією Заповіддю…
Не зважаючи на те, що Марія і Йосип не мали достатнього духовного розуміння вчинку свого сина, Ісус поводиться з ними з терпінням, любов’ю і послухом, хоч і відповідає впевнено і твердо: «Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?» Лука говорить, що після розмови з батьками, малий Ісус не чинив спротиву, а «пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний». Це дуже важливе зауваження. Адже діти нерідко не хочуть слухатися батьків і коритися їм. Апостол Павло в 1-му Посланні до Тимофія говорить, що непослух дітей батькам буде однією з ознак часу, який Біблія називає останнім, часом напередодні Божого Суду (1Тим.3:1-4). Це час, в який ми з вами живемо нині.
12 річний Ісус виявляє досконалий послух своїм грішним земним батькам. Лука говорить, що Він «зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей». Якою благословенною була ця дитина для Марії і Йосипа! Таким Він був для всіх, хто знав Його і був поруч – друзів, родичів, сусідів. Нагородою і дарунком для батьків завжди є добра християнська поведінка дітей, яких вони від народження виховували в любові до Бога і Божого Слова!
Дорогі діти, пам’ятайте, що ваші земні батьки є великим Божим благословенням для вас. Через них Бог дав вам життя. Через них Він піклується і дбає про вас. Тому шануйте і любіть їх, піклуйтеся про них, коли вони постаріють. Моліться за батьків. Слово Боже каже, що діти повинні любити і шанувати своїх батьків, якщо дійсно хочуть жити довго і щасливо.
Дорогі батьки, пам’ятайте, що нинішній текст містить настанову і для вас. Марія і Йосип не були досконалими, але вони були побожними і слухняними Богові, постійно відвідували дім Божий. З ними завжди був Ісус. Тож вашим обов’язком, і обов’язком хрещених родичів є самим ходити до Церкви, виховувати дітей у вірі в Спасителя, прививати їм любов до Божого Слова, до молитви, до Божого дому, до ближніх.
Дорогі брати і сестри, чудова оповідь про 12–річного Ісуса у храмі – це не лише приклад для наслідування. У цьому хлоп’яті ми, бачимо не лише людину, а правдивого Господа – святого і праведного і те, ким Він є для нас – Спасителем від гріхів, диявола і смерті. Через віру в Нього ми всі є членами Божої родини, членами Христової церкви. Завдяки Йому наші гріхи прощено. МИ певні, що рік, який щойно розпочався, перебуває в Його руках, під Його контролем, і що ми щодня можемо без вагання покластися на свого Спасителя. Через віру в Нього ми маємо певність щодо земного життя і життя вічного. Тож нехай кожен з вас завжди буде побожною дитиною Божою, котра всім серцем і розумом любить Бога, Його Слово і Його дім, так як це робив 12-річний Ісус. Для цього вам потрібна непохитна і тверда віра в Божого Сина, яка стає такою завдяки Христовому Євангелію, вашому Хрищенню, правдивим Тілу в Крові Христа в Господній вечері. Господнє благословення нехай буде з вами нині і повіки. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар