суботу, 25 лютого 2017 р.

Проповідь Божого Слова - Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний! (Луки 6:27-38)

Текст проповіді: Луки 6:27-38
27 А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.  30 І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.  31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.  32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.  33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.  34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.  35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!  36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!  37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.  38 Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

Благодать, милість і  мир вам від Бога Отця нашого і Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа! Дорогі брати і сестри, 

Не зважаючи на те,  що більшість українців ідентифікують себе, як християни, ходять до церкви, моляться, сповідаються, все ж ми бачимо, що багатьма людьми керують гріховні думки – ненависть, заздрість, гнів, жорстокість, лють.  Лицемірство і фарисейство стали невід’ємними атрибутами сьогодення.  Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть питання про свідчення своєї віри в Христа не на словах, а на ділі.  Після Революції гідності в маєтках колишніх посадових осіб держави було виявлено силу силенну церковної атрибутики – ікони, хрести, цінні примірники Святого Писання. Можна припустити, що подібні колекції є в багатьох нинішніх можновладців, посадовців і олігархів, які зав’язли у гріхах і гріховних пожаданнях.  Для чого вони їм? Про що вони моляться перед ними? Невже вони сподіваються уникнути справедливого Божого суду за гріхи?  Їм і подібним до них Спаситель каже: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:23).
Наш Спаситель наказує нам бути сіллю і світлом для світу, в котрому ми живемо.  І якщо щоденне життя віруючих сповнене живої віри та її плодів, а їхня християнська поведінка справді зосереджена на розіп’ятому і воскреслому Христі, на правдивій любові до Бога і до ближнього, то це добре для них самих, для їхньої Батьківщини, для Церкви загалом. Це також добре в очах нашого Господа Ісуса Христа. Бо коли віруючі роблять добро для свого ближнього — вони, за словами Спасителя, роблять добре для Нього. Господь каже: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили». (Матвія 25:40).
Ми з вами є громадянами двох Царств – Божого і світського.  Нам доводиться жити у світі, який керується приписами, котрі цілковито різняться настанови і приписів Ісуса Христа. Наприклад, принцип “око за око і зуб за зуб” світ сприймає як узаконену систему, що ґрунтується на жорстокості, насиллі і несправедливості. В часи земного життя Ісуса, фарисеї були певні, що цей принцип дає законну підставу для помсти. Але навіть Мойсей не мав цього на увазі (Вихід 21:23-25), а в книзі Приповістей написано: “Не кажи, як зробив він мені, так само зроблю і я йому...” (Прип.24:29). Безумовно, Слово Боже говорить, що за кожен злочин належиться покарання.  В державі функцію гамування та покарання злочинців Бог надав владі.  Отож ми очікуємо, що державне судочинство має бути  чесним і справедливим. Втім, як ми бачимо, на ділі часто стається інакше – судочинство просякнуте несправедливістю, хабарництвом та підкупом.
Дорогі у Христі, у цьому світі нам постійно доводиться робити вибір між добром і злом.  Шлях до правильного вибору вказує нам Господь.  Він каже, що ми повинні стати на захист правди.  Ми також маємо право стати на захист своєї  Батьківщини.  Але Господь також каже,  що найкраща відповідь віруючих на зло —  не відповідати злом на зло, помстою на злочинні дії.  Пам’ятаймо,  що помста за наругу і злочин належить Вищому судді –Богові. Бог кожному віддасть за його слова і вчинки.  Написано: “Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. 28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу...”.
Господь навчає: “Любіть своїх ворогів”.  Грішний світ каже, що ворогів слід ненавидіти, переслідувати, мститися їм, ба навіть убивати їх без жалю і докору сумління.  У деяких народів досі існує жахлива традиція кровної помсти, коли навіть за дуже давні негаразди між людьми страждають їхні діти та онуки. Практично вся нинішня кіно- і теле- індустрія продукує фільми, які сповідують принципи саме такого ставлення до ворогів. Почасти навіть віруючі підпадають під цей вплив і хочуть робити так само. Тоді їх слід зупинити і повернути лицем до Христа і нагади Його слова.
Написано: “Добро робіть тим, хто ненавидить вас”. Скажіть, будь-ласка, що, зазвичай, роблять чи бажають люди тим, хто їх ненавидить? Чи завжди вони роблять добро тим, хто їх ненавидить? Ні, вони самі нерідко потрапляють в полон ненависті. І коли ненависть наражається на ненависть, -  стається ще більший клопіт, а нерідко ще більший гріх.  Ненависть призводить до інших гріхів – пліткування, обмовляння, завдання шкоди репутації людини, а почасти до втрати здоров'я і навіть життя.
Спаситель каже: “Благословляйте тих, хто вас проклинає”.  Це одне з найважчих завдань для віруючих.  Нечувано!  — вас проклинають, а ви повинні благословляти!  Але так каже Ісус. Але що ми бачимо в житті? У відповідь на прокляття, люди теж клянуть, причому нерідко ще більше. Вони вдаються до послуг ворожбитів і чаклунів аби в якомога гірший спосіб нашкодити своєму кривднику і закликають на свою голову Божий гнів. Дуже часто прокляття лунають з вуст віруючих! Так не повинно бути.
Написано: “Моліться за тих, хто кривду вам чинить”. Безперечно, молитися за кривдників річ не проста! Це надзвичайно важко! Але пригадайте, що робив диякон Степан, коли його вбивали, або Ісус, розп'ятий на хресті? (Луки 23:34, Дії 7:60) І перший і другий молилися за своїх кривдників і казали: “Господи, не залічи їм цього гріха!”
Ще написано: “Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу”. Світ в таких випадках каже — май гордість,  відвагу,  дай гідну відповідь,  добряче намни йому боки. Але нерідко з незначного ляпаса починається така жахлива колотнеча, що робиться моторошно.
Господь каже: “Робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад”.  Існує поширена думка, що коли ти робиш  добро і позичаєш іншим, то при цьому слід очікувати  певної користі для себе.  Світ сповідує відомий принцип - “Ти - мені, а я — тобі”.  Добро дуже часто робиться показово, помпезно, за участі телекамер і журналістів з метою отримання схвалення від суспільства, для хизування благодійністю і тп.  Так робити  не слід! Робиш добро чи вчинок милосердя  – не хизуйся цим і не хвалися.
Написано: “Не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте”  Засуджувати інших – це дуже  велика спокуса.  Побачивши у ближньому щось підозріле чи кепське, люди поспішають засуджувати його поведінку, поширювати плітки, смакувати подробиці того, що сталося, а може й не сталося і людину просто обмовили. Натомість тому, хто спіткнувся, слід допомогти встати, тому, хто вчинив гріх — докорити, скерувати до каяття, запропонувати руку помочі.  Мине час — і ближній усвідомить помилку і подякує вам. Тих, хто дійсно вчинив гріх і не покаявся — судитиме Бог.
Дорогі брати і сестри, хтось скаже  - виконувати зазначені вище приписи Ісуса Христа людям не під силу! Але подивімось на Викупителя і берімо приклад з Нього.  Ми не зможемо чинити так досконало як, Він.  Тому Він зробив це замість нас і для нас. І ось що ми повинні пам'ятати самі і звіщати світові -  Син Божий  став під Закон і помер за всіх — і за тих, хто Його любив, і за тих, хто Його ненавидів, за друзів і за кривдників, за гріхи всіх людей, за мене і за вас.  
Уважно читаючи і обмірковуючи слова Ісуса з нинішнього євангельського  тексту, ми можемо дізнатися наскільки близько до Нього ми є самі і наскільки добре ми доносимо до світу Його Євангеліє, наскільки живою є наша віра.  Важкість цього завдання вимірюється словами Ісуса: “32 А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.  33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.  34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж”...
Кожен із вас повинен нині відповісти на такі питання: “Як я маю свідчити світові про  Христа? Чому я повинен підтримувати проповідування Євангелія і турбуватись, щоб люди ставали віруючими? Чому людям варто приєднуватись до нашої спільноти? Чим відрізняється любов віруючих до ближніх від любові невіруючих? Що лежить в основі любові віруючих?”
Як парафіяни Української Лютеранської Церкви, ми кажемо, що найвищим авторитетом і мірилом для нас є Святе Писання. Отож нинішній євангельський текст повинен слугувати для нас, для всіх віруючих  тим мірилом, за допомогою якого ми можемо складати іспит своєї віри і християнської любові до Бога і до ближнього.  Наша Церква має є чудове вчення! У нас є чисте  Євангеліє Ісуса Христа! У нас є гарна християнська література! Але якщо ми, як діти Божі, не будемо жити так, як каже Ісус, ми ніколи не зможемо переконувати інших і належно доносити до них Слово Боже.
Любов віруючих до ближніх повинна бути більшою від любові невіруючих! Чому? Тому що віруючі пізнали любов і милосердя Господа і Спасителя, який спершу полюбив їх і пішов за них на хрест. Любов віруючих — це віддзеркалення Божої любові до них.  Віруючі є дітьми довготерпеливого, многомилостивого і люблячого Бога. Вони знають Його! Він наповнює їхні серця духом милосердя і робить їх здатними виявляти його до ближніх.  
Дорогі брати і сестри, дякуючи  Господу за викуплення і життя, за  прощення гріхів і спасіння - безцінні дарунки Його благодаті, сповнімось палкої і щирої віри і заохоти до кожної речі, приємної в Божих очах -  до добра, милосердя, прощення, терпіння, любові, не очікуючи за це похвали чи нагороди, і, роблячи так, просто скажімо: “Ми зробили те, що повинні були зробити, як Божі раби, а слава за все належиться Отцю, Сину і Святому Духові, нині і повіки. Амінь!” (Луки 17:10)    

Немає коментарів: