субота, 11 лютого 2017 р.

Проповідь Божого Слова - Чудова наука з човна!

Текст проповіді: Луки 5:1-11
1 І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. 2 І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. 3 І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. 4 А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. 5 А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. 6 А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... 7 І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. 8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! 9 Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, 10 також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! 11 І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним.

Христос рождається!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,

Впродовж останніх десятиліть  ми не одноразово ставали свідками того, як на вулицях та площах наших міст, сіл, містечок  збиралися великі натовпи людей, котрі прагнули змін у суспільстві і державі. Пригадаймо велелюдні зібрання часів Народного руху, першого та другого  Майданів. Такі зібрання зумовлені  багатьма, почасти доволі різними причинами.  Існує чимало підстав виникнення таких зібрань через напруження в суспільстві. В переломні  часи стаються зміни у світоглядах та переконаннях людей.  Трапляється і таке,  що деякі люди,  глибоко стурбовані подіями, свідками яких вони стали, впадали у розпач і безнадію, натомість інші наверталися до Бога.  До Другого Майдану я не пригадую випадків, коли  з трибуни  до величезного людського натовпу промовлялось Слово Боже і молитва, хтось молився можливо вперше в житті і навертався до віри в Спасителя, брав до рук Біблію і Молитовник. Написано: «Віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим.10:17).
У сьогоднішньому євангельському тексті Лука розповідає,  як Ісус Христос одного дня промовляв до великого людського натовпу і навчав.  Його слова зачаровували і бентежили, проникали до глибин  сердець і мізків. Він говорив і навчав, як ніхто інший. Тисячі спраглих грішників йшли до Нього, щоб почути слова надії і втіхи.  Вони мали потребу не лише у хлібі, а й у духовній поживі, котрою є Слово Боже.  Спаситель каже: «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із вуст Божих» (Матвія 4:4).
 У попередньому розділі Лука говорить, що відкинутий мешканцями свого рідного міста Назарету, Ісус пішов до інших міст та сіл, і з дня у день здобував серця сотень і тисяч людей по всій Галилеї.  Люди  горнулися до Нього, як покинуті  напризволяще вівці до свого Доброго пастиря, бо з Його вуст линули втішні слова благодаті. Для грішників, які перебували в полоні гріха,  слова Ісуса були солодшими від меду. Вони містили Добру Новину про прощення гріхів, життя і спасіння. Безнадійні отримували надію, втрачені ставали знайденими і поверненими до Божої отари.  Люди були свідками Ісусових чудес,  які переконували,  що Ісус із Назарету справді є Сином Божим, Спасителем і Викупителем світу. Нині Його слава об’являється нам через Його Євангеліє  у Слові і Таїнстві.
Дорогі брати і сестри, Лука говорить, що людей, які хотіли почути Ісуса було так багато, що Він вирішив сісти у човен,  відплисти від берега  і навчати з човна, щоб всі могли бачити Його і чути!  І ось тут є одна дуже важлива деталь. Коли  Ісус увійшов до човна і сказав рибалкам відплисти – вони слухняно виконують  всі Його прохання.  Симон шанобливо називає Його Наставником.  Ми повинні робити так само, надто коли Він  каже про слухання Свого слова.  Пригадаймо, як Марія, на відміну від  своєї сестри Марти відклала все, щоб чути слова Ісуса, коли Він завітав до їхнього дому (Луки 10:41-42).  Господь завітав до ваших домів, до ваших сердець і життів, щоб ви почули Його живе слово і  перебували у ньому завжди.
У кожного з вас багато повсякденних справ та клопотів.  Однак, не зважаючи на це ви повинні розуміти, що Слово Боже є для вас важливішим за будь-які інші речі в цьому житті.  Спаситель кличе вас до Його слухання, до служіння Йому.  Так само, як колись пророку  Ісаї, нині Він каже вам: «Кого Я пошлю і хто піде для Мене!». І кожен з вас повинен сказати: «Ось я, пошли Ти мене» (Ісаї 6:8).  Господь має доручення  для кожного з вас! Ось чому ми зараз тут, в церкви.  Ми хочемо слухати  Слово Боже,  належно шанувати Божу заповідь про святий день.  Ми хочемо якнайкраще прислужитися Богові, який покликав нас, оживив і освятив, вчинив Своїми дітьми.  Ми знаємо, що так само, як наші тіла потребують фізичної поживи, – наші душі потребують поживи духовної – Божого Слова,  а ще – Тіла і Крові Спасителя у Господній вечері.  Любіть і шануйте Боже Слово, підтримуйте його проповідування і поширення своїми пожертвами, часом і талантами, даними нам Богом, щоб це живе і спасенне Слово почули багато інших людей довкола вас. Духовні дари, які дав вам Бог, використовуйте на збудування Церкви і себе.  
Лука розповідає, що човен, до якого увійшов Христос, належав рибалці на ім’я Симон, яке означає «почутий, котрого почули».  Невдовзі  Ісус дасть Симонові нове ім’я – Петро, яке в перекладі з грецької означає – «скеля, камінь».  Таке ж значення має арамейське ім’я Петра – Кифа.  Не завжди  у своїй вірі в Спасителя Петро був твердий, як скеля, але Господня ласка і любов зробила з нього відданого служителя Христа.  І ми не завжди служимо Богові найкращим чином, не завжди коримось Йому досконало, не завжди буваємо вдячними, але Він виявляє до нас незбагненне терпіння, котре є нам на спасіння.
Під час Ісусового проповідування Симон був поруч з Ісусом у човні. Для Симона і його товаришів рибальство було заняттям, яким вони заробляли собі на життя.  Як відомо, в рибальстві успіх залежить від багатьох речей  –  погоди, вміння, терпіння тощо.  Лука каже, що того дня рибалки не спіймали нічого і пригнічені та розчаровані вже готові були повертатись додому з порожніми руками.  Аж ось Ісус говорить Симону, щоб той закинув невід ще раз. Можна  уявити, що подумав в ту мить Симон, досвідчений рибалка: «Навіщо Він  каже мені про це? Марна справа, нині невдалий день і на те нема ради…».  Однак, не зважаючи на сумніви, які долали Симона, він таки впокорився  Ісусові і виконав Його наказ.
У повсякденному житті, виконуючі буденні речі, люди часто втрачають надію, тому що вони не слухають слів Господа, не коряться Йому, не покладаються на Нього, не роблять те, що Він каже, не вірять Йому. Правда полягає в тім, що Бог знає, що є краще для нас і чинить нам все на добро, хоч нерідко ми цього не розуміємо. Тому завжди слухайте, що каже Ісус і робіть це.  Отож, закинувши невід за словом Господнім, рибалки спіймали стільки риби, що насилу витягли її до човна.  Улов був таким великим, що рибалок обгорнув жах.  Про що це нам говорить?  Про те, що, покладаючись на Спасителя, роблячи за Словом Господнім,  ви завжди будете отримувати рясні Божі дарунки. Ви отримаєте значно більше, ніж потребуєте.  Господь очікує від нас послуху і покладання на Нього в усьому, що ми робимо чи думаємо.
Після неймовірного вилову риби Симон  зрозумів,  що це чудо зробив  Ісус! Це Він поблагословив його важку працю того дня, забрав його безнадію, наповнив серце втіхою і вдячністю.  І ця вдячність виливається  в сповіді  та каятті Симона перед Господом.  Він  щиро кається  в Своїх гріхах,  визнаючи свою гріховність і Божу велич Спасителя.  В його серці є щирий жаль за провини.  Саме такого серця і такого послуху потребує Господь і від нас. У Псалмі 50-му псалмоспівець каже: «Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (Пс.50:19).
Неймовірний улов не лише дуже втішив, а й налякав Симона.  Звісно, нічого подібного він досі не чув і не бачив! І тоді Господь заспокоює його і каже:  «Не лякайся, від цього часу ти будеш ловцем людей».  Те, що стається далі, вражає ще більше. Лука говорить: «І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним». Лише уявіть – рибалки залишили найбільший в їхньому житті улов риби і пішли!  Неймовірно! Цієї риби вистачило б щоб прогодувати  їхні родини на найближчий час. Хто б сам, добровільно відмовився від такого скарбу! Однак вони це роблять.  Вони залишають земний скарб, щоб отримати скарб значно кращий – небесний. Залишають, бо знають і вірять, – якщо цей Ісус так рясно щойно поблагословив їх – хіба можна не довірити Йому все своє життя?
Дорогі брати і сестри, ніколи не забувайте про те, як щедро благословляє вас Небесний отець кожного дня.  За словами Лютера «Він робить це тому, що Він є для нас добрим і милостивим небесним Отцем, а не тому, що ми варті цього чи заслужили» (Пояснення М.Лютера до 1 члена Символу віри). Будьте  вдячні Богові.  Слухайтесь Його!  Звертайтеся до Нього з молитвою при кожній потребі і отримуйте Його благословення з вірою, сповненою покори, послуху і вдячності. Понад усе в житті цінуйте Боже Слово – найкращу поживу для наших душ, джерело живої води.  Несіть у світ Христове Євангеліє – силу Божу на спасіння.

Нехай правдиві Тіло і Кров Спасителя у Господній вечері покріпляють вас до життя і праці на славу Триєдиному Богові – Отцю, Сину і Святому Духові.  Амінь.          

Немає коментарів:

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.