31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе... 32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та завтра, а третього дня закінчу. 33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та завтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом. 34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли! 35 Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане час, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі у Христі, брати і сестри,
Одного разу Лютер, який на той служив душпастирем у Віттенберзі, правив у своїй церкві Службу Божу. Коли настав час виголошувати проповідь, він відкрив Біблію, мовчки обвів поглядом присутніх парафіян і зі смутком промовив: «Вибачте, але сьогодні я не маю що вам сказати». Після цього він закрив Біблію, мовчки зійшов з проповідниці і сів. В церкві запанувала мертва тиша. Ніхто не знав, що сталося. Люди розгублено дивились одне на одного... А сталося ось що: Лютер був дуже стурбований поведінкою парафіян, їхнім щоденним життям і байдужим ставленням до Божого Слова. Впродовж багатьох років він проповідував їм Боже Слово, навчав їх, говорив про любов небесного Отця до них у Христі, просив їх присвячувати Спасителеві своє життя, підбадьорював і втішав їх, здійснював Святі Таїнства. Однак, парафіяни не надто прислухалися до його заклику, а їхні серця не сприймали Божого Слова так палко, як того очікував Лютер. Лютер не бачив у людях належної побожності і послуху Богові.
З того часу минуло п’ять сотень літ, але і нині ми можемо відчувати те ж саме, що відчував Лютер. Звіщаючи іншим – рідним, друзям, близьким, знайомим і незнайомим – Добру Новину Ісуса Христа, розповідаючи їм про згубний вплив гріха на світ і людське життя, про любов Божу до них у Христі, ми часто не бачимо належного духовного поступу в житті слухачів. Чимало людей, які ходять до церкви, прийшовши додому, не можуть пригадати ані біблійних текстів, які виголошувались того дня, ані змісту проповіді. Сьогодення наскрізь просякнуте моральними і духовними проблемами, які відводять людей від Бога і Божого Слова, від побожного життя і Божих Заповідей.
В сучасному суспільстві культивується відкрита зневага до християнських чеснот, а над тими, хто дотримується їх, насміхаються. Процвітають аморальність, перелюб, розпуста, лайка, алкоголізм, наркоманія, переймання виключно речами матеріальними і нехтування речами духовними. Так звана "жовта преса" заробляє гроші на найгірших людських вадах, виставляючи їх на показ. Мало не щодня світ втовкмачує людям, що життя коротке і його треба прожити із запалом, у радощах та веселощах! Формуються стереотипи поведінки "без обмежень, життя на повну", а сексуальна розкутість вважається мало не геройством, завдяки якому можна набути популярності і вибитися в люди. Потрапити на сцену, на екрани телебачення чи кіно, на сторінки відомого глянцевого журналу без спідньої білизни нині вважається престижним, за це платять чималі гроші, а черга бажаючих оголитися постійно зростає! Цензура моралі практично відсутня. Майже кожен виступ гумористів не обходиться без непристойних жартів, почасти приправлених лайкою. Дивно, що глядачам і слухачам смішно, ніхто не заперечує, не обурюється! Біда ще й в тім, що серед глядачів і слухачів ми часто бачимо дітей та молодь, які мов губка, всотують усю цю гидоту, а потім люди питають, що коїться з їхніми дітьми.
Дорогі брати і сестри, пам’ятаймо, що диявол дуже підступний. Він вміло використовує людські слабкості для того, щоб зводити людей на манівці і допроваджувати їх до пекла. Деякі люди настільки байдужі до наслідків загравання з дияволом, що легковажно використовують символіку пекла і сатани для рекламування товарів. На будівлі одного з заводів, котрий виготовляє алкогольні напої для молоді, і самій продукції цього заводу міститься зображення диявола і напис «пекло»!
Нині, як ніколи актуальні слова апостола Павла, який казав: «останніми днями настануть тяжкі часи. 2 Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, 3 нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, 4 зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, 5 вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися…. 7 вони завжди вчаться, та ніколи не можуть прийти до пізнання правди». (1Тим.3:2-7).
Отож нинішній стан духовності і моралі у світі вимагає від нас ще більшого вкорінення у Божому Слові і ще наполегливішого проповідування його світові. Ми мусимо бути не лише слухачами Слова, але і відповідальними виконавцями його. Виклики сьогодення вимагають від нас перевіряти християнство на правдивість. Ці виклики відомі, – це напади на особу та діло Ісуса Христа, на правдиву мету та цілі Церкви, на авторитет Святого Писання. У деяких конфесіях та спільнотах віруючих культивується намагання перетворити християнство виключно на веселощі та розвагу. Лідери інших спільнот запевняють у тім, що Бог хоче, аби люди були багаті, щасливі і здорові. Служби Божі почасти перетворюють на концерти або «відкриття власного я», де віруючим нав’язується ідея про реалізацію себе як особистості. Інші перекручують Боже Слово і змінюють своє вчення залежно від обставин.
Але нам, дорогі брати і сестри, потрібне одне – чисте Євангеліє, непофальшоване Слово Боже, побожність та послух у поклонінні Богові. Господь каже, що слухачі Слова повинні приймати Його в свої серця з усією серйозністю і покладатися на нього. Лука розповідає, як одного разу Спаситель з гіркотою промовив до своїх слухачів такі слова: “Єрусалиме. Єрусалиме…Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та…не захотіли!” Син Божий бачив зачерствілі людські серця, яких у тому що Він є обіцяним Месією, Спасителем, Викупителем, Сином Божим, не переконали ані Його чуда, ані Його проповіді, котрі Він виголошував як можновладний. Однак, не зважаючи на це, Він далі продовжує своє земне служіння, проповідуючи Добру Звістку про спасіння, прощення гріхів і вічне життя. Він каже: «Мені треба ходити сьогодні та завтра, і часу найближчого…» Він постійно закликає грішників до каяття. Він хоче, щоб ніхто не загинув, а мав життя вічне. Подібним чином повинні чинити і ми — самі покріплятись Божим Словом і Господньою вечерею і виконувати Велике Доручення Ісуса Христа - “навчати, робити учнями всі народи, христячи їх в ім’я Отця, Сина і Святого Духа”.
Необачні і легковажні люди, думаючи про швидкоплинність земного життя, прагнуть якнайбільше потішитись розвагами і втіленням своїх тілесних бажань. Ми ж, як діти Божі, замислившись над коротким часом нашого земного життя, який є єдиним, даним нам Богом часом спасіння для нас і наших ближніх, повинні казати собі: «Нам треба сьогодні, завтра, післязавтра перебувати у Слові Божому і проповідувати його цьому грішному світові. Нам треба бути для цього світу світлом і сіллю, прикладом побожного життя і покладання на Бога – бо так нам каже наш Господь».
Дорогі брати і сестри, людям не завжди буде подобатися те, що ми їм казатимемо. Вказуючи на їхні гріхи, ми будемо наражатись на гнів, ненависть, обурення, нерозуміння і спротив. Чи не найважче буде звіщати Боже Слово нашим рідним та близьким. Світ нападатиме на послання, яке ми проповідуємо – Закон і Євангеліє, тому що воно викриває фальшивість і неспроможність речей, якими грішний світ гарантує людям безпечне життя, благополуччя і щастя. Це – багатство, влада, сила, нехтування інтересами ближніх, відкидання Бога і Писання. Але правда Божа полягає в тім, що кожен нерозкаяний грішник повинен знати, що «гріх – це беззаконня, а покарання за гріх – смерть», що Божий гнів, суд і пекло – не вигадка, а реальність. З іншого боку, грішник, який щиро кається у гріхах і прагне змінити своє життя, повинен знати, що заради Христа милосердний Бог твердо обіцяє йому прощення гріхів і спасіння.
Дорогі у Христі, Єрусалим видав Божого Сина на смерть, як він не раз робив це з пророками до приходу Христа. Таким Єрусалимом, котрий відкидає правдивих Божих пророків, Христа і Його Євангеліє спасіння є сьогодні для віруючих грішний світ, в якому ми живемо. Але як діти Божі, ми покликані Господом проповідувати Його Євангеліє саме в цьому світі, а не ховатися від нього у печери, ліси та пустелі.
Хрест, який приготував Єрусалим для Ісуса Христа, став місцем, з котрого Він нагадав цьому місту про його гріхи і вказав йому на Себе, як на Спасителя. Хрест, за допомогою якого, вороги хотіли вбити Божого Сина, став знаряддям спасіння для мільйонів людей, які повірили в Його Євангеліє. Цей хрест став також знаряддям спасіння і для нас. Саме на нього звернені наші очі під час Великого Посту. До цього хреста Ісус Христос прибив наші гріхи і гріхи цілого світу.
Дивлячись на Христове розп’яття, на Його рани, якими ми зцілені, приймаючи Його правдиві Тіло і Кров у Господній вечері, спрагло припадаючи до живого джерела Божого Слова, відставивши набік власну праведність і заслуги в ділі спасіння разом зі Святим Павлом скажімо: «Гал.6:14 нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп'ятий світ для мене, а я для світу».
…Мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар