неділя, 2 квітня 2017 р.

Проповідь: Втрата усього заради Христа (Фил.3:4-14)

Текст проповіді: Фил. 3:4-14
Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, 5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. 6 Через ревність я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі. 7 Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. 8 Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, 9 щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, 10 щоб пізнати Його й силу Його воскресіння, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, 11 аби досягнути якось воскресіння з мертвих. 12 Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. 13 Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, 14 я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.

Благодать милосердя і мир вам від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. Амінь.
Дорогі брати і сестри,

Останні роки для багатьох українських родин сповнені страждання, болю і втрат… Ще живі у споминах гіркі втрати під час Революції гідності і на Сході України.  Чимало із нас втратили своїх рідних та близьких від хвороб, немочей чи старості.  Незаперечна правда полягає в тім, що впродовж життя кожна людина зазнає втрат. Вони можуть бути різні. Ми втрачаємо нагоди і можливості, втрачаємо рідних і близьких, товаришів і друзів. Ми втрачаємо роботу, спокій і час. Сумно і важко втрачати близьких людей, надто тих кого любиш.  Люди мого віку і старші  визнають, що вони втратили колишню силу і енергію,  і з плином літ продовжують втрачати їх далі. Але таким є наше земне життя. Воно сповнене втрат.  Через втрати наше життя почасти кардинально змінюється.  З іншого боку, наше життя – це не лише втрати.  Адже з літами ми також щось набуваємо, як от  – пізнання Божих істин і Божої волі, життєвий досвід, розуміння правдивої сутності речей. Але найголовніше – це пізнання Христа, пізнання Христової любові, що перевищує всяке уявлення…(Еф.3:19).
У нинішньому тексті апостол Павло немовби сповідається перед нами. Він говорить про своє хибне покладання на праведність від діл Закону, про минуле без Христа, без віри в Нього і Його любові та праведності. Він також говорить про втрати, від котрих він потерпав у минулому  і ті, котрих він зазнає тепер. Зауважмо, що він каже, що не відчуває жодного смутку чи страху через ці втрати, бо разом із ними він здобув щось значно важливіше і продовжує з отримувати Його далі – Ісуса Христа, як свого Спасителя і Викупителя.
Пригадаймо життя апостола Павла до і після навернення. Він не завжди був ревним учнем Христа і сам чесно зізнається в цьому у своїх посланнях, причому кілька разів. До свого навернення він, під керівництвом фальшивих поводирів наполегливо шукав спасіння в ділах Закону, а згодом переслідував християн. Він думав, що виконуючи приписи Закону, він досягне святості і праведності перед Богом. Павло помилково вважав, що він має чимало добрих справ, якими він догодив Богові. Він був юдеєм і корився споконвічним традиціям свого народу та приписам своєї релігії. Завдяки ревному служінню його авторитет серед юдеїв стрімко зростав. На нього чекала успішна кар’єра шанованого всіма рабина і вчителя Закону.  Аж раптом його життя кардинально змінилося.  Неочікувано і раптово він  втратив все, що мав  - репутацію і кар’єру, пошану і авторитет серед свого народу.   Це сталося тоді коли  в Його житті з’явився, або точніше, коли Христос знайшов його по дорозі до Дамаску.  І тієї миті, коли він втратив все, він визнав Ісуса за свого єдиного Господа і Спасителя — і став новою людиною в Христі. Тієї миті, коли Ананія охристив Павла, його гріхи були змиті, його очі відкритися і він очима віри побачив те, чого досі не бачив.  Павло все втратив і водночас все здобув. Савло став Павлом. Законник став учнем Євангелія.
Дорогі брати і сестри, поміркуйте про себе і про ваше Хрищення. Того дня, коли ви були охрищені в ім’я Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, – ви втратили все, що мали, будучи частиною грішного людства.  Син Божий позбавив вас усього, що ви мали до цього, але натомість  замість повністю втраченого Він дав вам Себе, все замінив Собою. Він став для вас усім – життям, дорогою, правдою і спасінням.   Іншими словами – у Христі і через Христа ви втратили все і водночас все отримали.  Ця втрата і набуток не залишилися лише в минулому. Ваша стара гріховна природа постійно дається взнаки у вашому щоденному житті. Їй не до вподоби те, що вам дає Христос. Вона постійно прагне, щоб  Христос забрав назад те, що Він вам дав – прощення, вічне життя і спасіння.
У щоденному житті, коли ви каєтесь і вірите в Спасителя,  покладаєтесь на Нього,  ви знову і знову втрачаєте те, що вже втратили і здобуваєте те, що вже здобули.  Тому Павло каже: „ Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресіння, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресіння з мертвих.”
Дорогі брати і сестри,  пам'ятайте,  що  наш Спаситель  щоденно, постійно віддає Себе нам. Він  робить це у євангельському посланні про Своє жертовне та викупне служіння, страждання і воскресіння, яке постійно проповідується нам. Він віддає себе нам у проголошенні Ним відпущення гріхів, у таїнстві Святого Причастя, яким Він постійно годує нас і зміцнює нашу віру.  У Христі – Правдивому Богові і Правдивій Людині водночас  – ми маємо все!  У Ньому тілесно перебуває вся повнота божества!  (Кол.2:9) Божественний дар Христа дається нам знову і знову. Син Божий постійно вкриває нас своєю праведністю і єднає Своє життя з нашим.
Віддаючи Себе нам, Він забирає від нас біль і страждання, всі  руйнівні, ворожі і отруйні речі, які суперечать Його спасенному пануванню у нашому житті. Знайте, – коли ви здобуваєте  Христа – то втрачаєте, все, що налаштоване проти Нього і Його Євангелія, але натомість   отримуєте невимовні дари Божого милосердя і любові . Тримаючись Христа, перебуваючи у Ньому, в Його Слові і Таїнстві, ви постійно змінюєтесь відповідно до Його святого образу.  Щоразу, коли Спаситель проголошує нам прощення гріхів, Він забирає в нас наші провини, наш егоїзм, гріховні амбіції і бажання,  - все,  що відштовхує і відокремлює нас від Нього.  Разом з цим, у Христі і через Христа нам дається нова природа, яка дивиться на Спасителя з побожним трепетом і покорою, і не хвалиться власними здобутками і гординею.
В Україні існує давня традиція напередодні Великодня прибирати в домівках, на вулицях, в церкві. І це добре. Але нам також треба дбати про чистоту наших душ, наших думок, нашого серця, того, що всередині нас. Отож відкиньмо, скиньмо з себе сміття і брудне лахміття, яке перешкоджає нам покладатися на Христа.  Пам’ятаймо слова апостола Павла: «усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа…»…
Я наполегливо закликаю вас постійно піклуватись про свою віру в Нього, зміцнювати її через слухання і вивчення Божого Слова, споживання Тіла і Крові Господа у Святій вечері. Перебуваючи в цій спасенній вірі, ми не сумуємо і не лякаємось через речі, які в цьому житті вже втратили, досі втрачаємо чи ще втратимо, але радіємо з того, що вже отримали і продовжуємо отримувати в Христі.  Наші серця сповнені радості і втіхи, знаючи,  що наш Господь і Спаситель вірний і завжди дотримується своїх обітниць.  Він віддав за нас Своє життя, постраждав і помер на хресті. Тримайтесь за цього розіп’ятого Христа усіма вашими силами, щоб ви не втратили вічного спасіння, яке Він вам дав і продовжує давати далі. Пам'ятайте,  що  Ісус Христос – це наша єдина надія, наш Викупитель, наша дорога, правда і життя.  Нехай кожен з вас “забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду”, женеться за словами апостола Павла “до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі”.
«…докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, 6 у пізнанні - стриманість, у стриманості терпеливість, у терпеливості побожність, 7 у побожності братолюбство, в братолюбстві загальну любов. 8 Бо якщо це буде у вас, і буде у вас його багато, то воно не залишить вас без діла й без плоду для глибшого пізнання Господа нашого Ісуса Христа». (1 Петра 1:5-8)

І мир Божий, що понад усяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Ісусі Христі нашому Господі. Амінь.

Немає коментарів:

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.