«…Святе Писання переповнене божественними дарами і чеснотами, а всі поганські книги нічому про віру, надію і любов не навчали, та й робити цього вони не мусили, — натомість поганські книги розглядають лише теперішнє, яке можна відчувати і охоплювати та осягати розумом. Але щодо того, щоб довіряти Богові та надіятися на Господа - такого там немає. Так, лише з Псалтиря та Книги Йова ми повинні побачити, як обидві ці книги розглядають віру, надію, терпеливість і молитву. Коротко кажучи, Святе Писання - це найвища і найкраща книга Божа, повна втіхи в усяких випробуваннях. Бо ж вона навчає про віру, надію і любов зовсім по-іншому, ніж це може побачити, відчути, осягнути та пізнати розум. І коли приходить біда, то ця книга навчає, як повинні сяяти чесноти, і що після цього бідного, жалюгідного життя є інше, вічне життя».
Мартин Лютер, "Застільні бесіди"
Немає коментарів:
Дописати коментар