субота, 8 квітня 2017 р.

Проповідь на Вербну неділю.

Текст проповіді: Луки 19:29-41
29 І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,  30 наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.  31 Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.  32 Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав. 33 А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте? 34 Вони ж відказали: Господь потребує його.  35 І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.  36 Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.  37 А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,  38 кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!  39 А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!  40 А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!  41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним...
Додаткові тексти: Матвія 21:8-16, Марка 11:1-11

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Неділя Вербна, а за тиждень
Будуть страждання, суд і страта,
І присуд Понтія Пілата,
І Воскресіння на Великдень.
Воскресне Божий Син із мертвих,
І світ отримає надію,
Бо Богом посланий Месія
За нас віддасть Себе у жертву.
Дорогі у Христі брати і сестри,

Святе Писання навчає, що Син Божий є одночасно правдивим Богом і правдивою людиною. Апостол Павло говорить: “в Ньому тілесно живе вся повнота Божества.” (Кол.2:9). Дітям Божим слід добре знати і розуміти сутність двох природ Ісуса Христа, зокрема, для чого нашому Спасителеві потрібно було бути правдивою людиною. По-перше, для того, щоб стати під Закон замість нас і досконало виконати його (активна Ісусова покора). По-друге, щоб постраждати і померти за наші гріхи, бо Закон вимагає покарання за гріх (пасивна Ісусова покора). А для чого нашому Спасителеві потрібно було бути правдивим Богом? По-перше, щоб Своїм життям, стражданням, смертю Він міг стати достатньою жертвою за наші гріхи. По-друге, щоб Він міг перемогти смерть і диявола задля нас. Святий Павло каже: “наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений..” (1Кор. 5:7).
У нинішньому тексті євангелист Лука розповідає, що коли Ісус наблизився до Єрусалиму, Він заплакав... Це важлива подробиця про правдиву людську природу Спасителя. Він не приховував сліз.  Це притаманно і нам, людям. І ми також не приховуємо сліз, коли нам гірко та боляче. Ісус дуже любив це місто і щиро бажав йому добра.  Він бачив людей, які жили тут, плекали мрії, раділи, тішились, планували своє майбутнє. Однак Він також знав, що чекає Єрусалим невдовзі через його відступництво, тому не стримував сліз жалю за його сумною долею.
Спаситель в’їжджав до Єрусалиму за тиждень до святкування Юдейської Пасхи.  Християнська Церква святкує Вербну неділю перед Страсним тижнем, за тиждень до Господнього воскресіння. День останнього відвідання Божим Сином Єрусалиму був ще одним днем Його досконалої покори, послуху і пониження. Він свідомо, з власної волі їхав назустріч смерті. Під час цієї події ми бачимо славу Христа, як Царя, на голову котрого невдовзі буде покладено вінець, котрого ніколи не носили земні царі – терновий вінець мучеництва і страждань за нас і наші провини! Цей Цар, цей святий Викупитель людства від гріхів ступає на встелену пальмовим віттям дорогу, котра веде не до царських палат, а до Голгофського хреста і там завершиться вінцем Його слави.  Під час Вербної неділі неймовірно зростає напруження між двома групами людей – одні прославляють Христа, як Свого Царя, натомість інші несамовито бажають Його смерті. На Голгофі Він помре за перших і за других.  
Дорогі брати і сестри, щороку на Вербну неділю, ми, так само, як колись єрусалимський люд, славимо Сина Божого, як нашого правдивого Царя. З наших вуст линуть слова хвали, якими зустрічали Його в Єрусалимі: «Осанна! Спаси, Господи Ісусе!».  На згадку про цю славну подію, ми приносимо до церкви вербові гілочки.  Ізраїльтяни клали до ніг Ісусові віття смоковниць.  Ці дерева росли в передмісті Єрусалиму. Вітфагія, місто, до якого наблизився Ісус, перед тим, як увійти до Єрусалиму, на давньоєврейській мові означає – “притулок або дім смоковниць”. В Старому Заповіті міститься пророцтво про в’їзд Месії до Єрусалиму. Зокрема, пророки Захарія та Єзекіїль звіщають: Захарiї 9:9 9 Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.   Єзекiїль 44:1-2 1 І вернув мене в напрямі брами зовнішньої святині, що обернена на схід, а вона замкнена.  2 І сказав мені Господь: Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена.
Ще одна важлива річ! Ісус прибув до Єрусалиму не як грізний цар на коні в оточенні військового почту (саме такого  царя і прагнули мати в Ізраїлі, плекаючи мрії про сильну політичну державу). Натомість Ісус приїхав на ослі – тварині, що уособлює покору і мир. Для будь-якого земного царя їхати на ослі було неприйнятним і образливим. Але Син Божий був особливим Царем, – Царем миру, котрий проголошує «мир на небі і славу на висоті». Через кілька днів Ісус стоятиме перед Понтієм Пілатом, звинувачений у тому, що Він зазіхає на звання Царя. Він не спростовуватиме того факту, що дійсно є Царем, але стверджуватиме, що Його «царство – не від цього світу». Згодом його розіпнуть і за наказом Пілата над головою приб’ють таблицю з написом: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».
Ми вже говорили про виняткову важливість для нашого спасіння двох природ Божого Сина. Звернімося ще раз до Його божественної природи. В картині в’їзду до Єрусалиму вона виявляється в найменших деталях. Ще раз подивімося на них уважно. Ісусові учні покірно  виконують Його наказ привести досі неосідлане осля. Господар осляти з покорою віддає осля, почувши від учнів, Хто саме його потребує.  Ісус з легкістю осідлав неосідлану до того тварину, котра цілковито кориться Йому.  При появі Христа, людський натовп вітає Його словами: Благословенний Цар, що йде в Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!  Люди встеляли дорогу Месії своєю одежею – це вияв найбільшої пошани тому, кого вітають як Царя. Для бідних, незаможних людей – одяг в ті часи був тим, що цінилося дуже дорого. Але вони без жалю кидали цей одяг під ноги Христу-Царю. Люди вітали Того, Хто перед тим Своїми чудами засвідчив, що Він дійсно є обіцяним Месією, Сином Божим. Вітаючи Ісуса, люди співали «Осанна!» Слово ОСАННА означає – БЛАГАЄМО (БОЖЕ) СПАСИ ЗАРАЗ, ПОМОЖИ! (ὡσαννά hōsanna ho-san-nah' Of Hebrew origin [H3467] and [H4994]; oh save!; hosanna (that is, hoshia-na), an exclamation of adoration: - hosanna).
Головний зміст цієї пісні хвали – прославлення Бога за зіслання Месії і прийняття Месією хвали, що належить тільки Йому. На Вербну Неділю перед нами Цар миру, наділений божественними атрибутами. Його прихід означає мир на небі, який звіщає славу Богу на висоті.  Дорогі брати і сестри, прославмо ще раз нині Христа-Царя, який дає нам правдивий мир, визволення від влади смерті і гріха, спасіння. Пам’ятайте, що саме “тепер час приємний, ... тепер день спасіння!” (2Кор.6:2), що тільки «кров Ісуса Христа змиває всі наші гріхи». Пам’ятайте, що спасіння нам дається тільки через Христа і в Христі. Написано: «нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали (Дiї 4:12).
Святий Лука так говорить про Христа, який вступав до Єрусалиму: «... весь народ горнувся до Нього та слухав Його» (Луки 19:48). Тож і ви горніться до Христа, як горнувся до Нього народ єрусалимський... Горніться до живого, вічного і правдивого Божого Слова, що одне дає нам правдиву втіху і силу Божу на спасіння. Нехай Слово Боже буде світильником на вашій життєвій стежці.

Ісусові Христові – правдивому Цареві нашому, Спасителю і Викупителю, який живе і царює разом з Отцем і Святим Духом, віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки! Амінь

Немає коментарів:

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.