22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима. 23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку. 24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам! 25 Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене. 26 Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви. 27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. 28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. 29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки. 30 Я й Отець Ми одне!
Христос воскрес!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,
У нинішньому євангельському тексті ми бачимо Ісуса в єрусалимському храмі під час святкування юдейського свята Відновлення. Це свято було запроваджене серед юдеїв одним із останніх. Воно припадало на зимову пору року. Власне, місяць, коли воно святкувалося, був грудень, по єврейському «кіслев». Святкування розпочиналося після 20-го числа цього місяця і тривало тиждень. Саме в цей час нині більшість християн світу святкують Різдво.
Ще одна назва свята Відновлення – Ханука або свято Світла. Воно було запроваджено на відзнаку відновлення служіння в єрусалимському храмі після його осквернення сирійським царем-язичником з династії Селевкідів Антиохом Епіфанієм IV близько 170 року до РХ., коли той вчинив напад на Єрусалим. Тоді загинуло біля 80 тисяч євреїв і стільки ж було взято в полон. Антиох викорінював єврейську релігію і звичаї. Під страхом смерті було заборонено дотримуватися релігійних обрядів. Кімнати храму були перетворені на місця для розпусти, а на місці головного вівтаря зведено вівтар грецькому поганському богу Зевсу, на якому йому приносилися поганські жертви зі свинини. Біля 167 року до РХ Юда, син Маттафії Хасмонея на прізвисько Маккавей (маккаба – на арамейській мові буде– молот) очолив повстання, внаслідок чого язичників було вигнано з Єрусалиму, вівтар відновлено, а храм і речі у ньому освячено. Знову запалали світильники храму. Відтепер під час цього свята впродовж тижня мали горіти всі храмові світильники, а в кожному єврейському домі також запалювали лампадки.
Якщо час, коли Ісус перебував у храмі, був вечірнім, то світло від храмових світильників мало створювати особливу атмосферу. Пригадаймо, що Святий Іван у своєму Євангелії називає Ісуса найвеличнішим Світлом, що прийшло у світ, щоб просвітити всіх людей... (Івана 1:5-9). Щонеділі ми запалюємо в церкві свічки на свідчення про Ісуса, котрий є правдивим світлом. Ми радісно прославляємо нашого Спасителя і Викупителя, обіцяного Месію. Ми дякуємо Йому за наше викуплення. З відкритими серцями ми покладаємося на Нього і віримо в те, що Він каже нам у Своєму слові, тішимось, що належимо до Його отари, що Він милостиво дарує нам життя, прощення гріхів і спасіння. Ми чуємо Його голос і йдемо вслід за Ним, знаючи, що ніхто і ніщо не розлучить нас від Його любові, освяченої Його дорогоцінною кров’ю, пролитою за нас на Голгофськім хресті.
Але повернімося до нашого тексту. Серця юдеїв, які обступили Ісуса, не були сповнені побожних думок щодо Нього. Зазначимо, що Соломоновий ганок, в якому перебував Ісус і юдеї – це зовнішня частина єрусалимського храму, що мала чудові криті колони, де відвідувачі храму могли спілкуватися один із одним, а книжники і фарисеї навчали своїх учнів. В перебуванні Ісуса в храмі не було нічого незвичайного. Майже всі євангелісти стверджують, що Ісус „щоденно у храмі сидів і навчав” (Мт.26:55; Мк.14:49; Лк.21:37038; Ів.8:2). Саме в храмі Він зцілив чимало хворих і калік, свідками чого повинні були бути, принаймні, деякі з юдеїв, які оточили Його на свято Відновлення.
На відміну від тих побожних людей, які йшли за Ісусом, щоб спраглими серцями вбирати Його спасенну науку, і бачили в Ньому обіцяного Месію, Сина Божого, юдеї, про котрих розповідає євангеліст Іван, мали на меті інше. Вони постійно шукали нагоди спіймати Ісуса на слові і звинуватити Його у богозневазі. Їхні очі і вуха були закриті до правди, а їхні серця були затверділі до Христової Доброї Звістки. Їхнє питання Ісусові сповнене лицемірства і іронії: «Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!» І це кажуть ті, що добре знають про зцілення Ісусом каліки біля Силоамського ставка, про зцілення сліпородженого, про чудесне нагодування 5-ти тисяч, а насправді більшої кількості людей, включаючи жінок і дітей! Так, вони знають про всі ці Ісусові чуда, але вони не вірять в Нього, як Сина Божого, а натомість сповнені гніву, заздрості, ненависті і ворожнечі. Вони відкидають все, що робить і каже Ісус, навіть Його переконливий доказ про те, що про Нього свідчить саме Писання (Ів.5:39). Вони не можуть змиритися з відвертими заявами Ісуса, зробленими до цього дня – що Він є Світлом для світу, НАВІТЬ більшим від світла у храмі на свято Відновлення (Ів.8), що Він прийшов від Бога (Ів.8:42) і є Сином Божим (Ів.8), що саме Він, а не хтось інший – є Добрим Пастирем для овець, покинутих такими пастухами, які ці юдеї.
Дорогі брати і сестри, так само, як юдеї з нинішнього Євангелія, і нині чимало людей відкидають Ісуса Христа як Свого Спасителя. Їх не переконує ніщо – ані те, що Біблія каже про Його чудесне зачаття і народження, ані Його діла і вчинені Ним чуда, ані Його страждання і смерть на хресті, ані Його чудесне Воскресіння з мертвих на третій день. Не переконує навіть такий красномовний факт, як запроваджене цілим світом літочислення саме від Різдва Христового. Однак всупереч усім ворогам Ісуса і скептикам, встановлена Ним Церква існує і існуватиме далі. Могутнє Слово Христового Євангелія продовжує спасати грішників і робитиме це надалі.
Невіруючим юдеям і нинішнім впертим невіруючим Христос прямо говорить про причину їхнього невірства: вони не вірують, бо не є Його вівцями, не належать до Його отари, їхні серця зачерствілі, вони вперто не слухають Його голосу, не йдуть за Ним, покладаються не на Нього, а на свої діла, на себе самих, на свої гроші і статки, на світ та інших людей, подібних до них, на фальшиві вчення, а не на правду Божу. Вони не можуть збагнути Христових слів: „Я і Отець – ми одне”, які Він говорить без метафізики і символізму, наголошуючи на правдивій сутності стосунків між Ним і Отцем, які ми сповідуємо в Символі віри, кажучи про Христа як про „єдиносущного з Отцем”, Того, в Кому „тілесно перебуває вся повнота Божества” (Кол.2:9). Ісус звертається до них і каже: «Говорю вам, не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!» (Луки 13:27).
Дорогі у Христі, ви віруєте у воскреслого Христа, як свого єдиного Господа і Спасителя, слухаєтесь Його голосу в Святому Писанні, покладаєтесь на Нього і йдете за Ним. Отож ви можете тішитись і радіти, бо НАЛЕЖИТЕ до Його отари, про яку піклується і Він, і Отець. Він вислуховує ваші молитовні прохання, відповідає на них, милостиво прощає вам ваші провини, підкріпляє і дає сили під час випробувань і страждань, годує вас Своїми правдивими Тілом і Кров’ю у Господній вечері. Він дає вам життя і життя вічне. Він хоче, щоб ви, так само як Він і Отець, були одне, були з’єднані однією вірою в Нього в християнській любові, яка вище від усього. Пильнуйте, щоб завжди триматися Христової отари! Нехай ніхто і ніщо не зведе вас на манівці. Прямуйте тільки тією дорогою, котру вказав вам Христос. Майте завжди надію на Бога. Пізнавши воскреслого Христа як свого Спасителя, діліться цією спасенною вірою з іншими, підтримуйте проповідування Євангелія своїми пожертвами, даними вам Богом дарами і часом. Шануйте тих, хто навчає вас Божого Слова. Рясно зароджуйте плодами добрих діл для ваших ближніх, як для самого Христа. Любіть Боже Слово і зростайте у його пізнанні і вивченні.
І мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже серця і думки ваші у Христі Ісусі. Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар