понеділок, 10 липня 2017 р.

Мартин Лютер про щоденну молитву


Простий спосіб молитися (скорочена версія)

1. Коли серце холоне
Намагатимусь розповісти вам про те, що я сам роблю, коли молюся. Нехай наш дорогий Господь дасть вам і всім зробити це краще, ніж я! Амінь.
По-перше, коли я відчуваю, що байдужію і не знаходжу радості  в молитві, тому що інші турботи або думки заважають мені (бо плоть і диявол завжди заважають і перешкоджають молитві), я беру свій маленький Псалтир, йду до своєї кімнати або, якщо є день і час для цього, до церкви, де збирається громада, і, як дозволить час, промовляю спокійно, слово за словом Десять Заповідей, Символ віри, і далі, якщо маю час, деякі слова Христа або Апостола Павла, або деякі псалми, як це під силу робити навіть дитині.
Це чудова річ - дозволити молитві бути першим діянням вранці і останнім у вечірній час. Пильно охороняйте себе від хибних ідей, які вводять в оману і кажуть вам: «Зачекай трохи, або я помолюся за годину, або спершу я повинен зробити свої справи в тому чи іншому місці» тощо. Такі думки віддаляють вас від молитви, привертаючи вашу увагу до інших речей, які настільки зосередять її на собі, що жодної молитви в цей день не буде.
Цілком можливо, що у вас є певні клопоти, приємніші, ніж молитва, особливо в надзвичайних оставинах. Існує приказка, яку приписують Святому Ієроніму, що все, що робить віруюча людина, - це молитва, а є ще така: «Той, хто працює, сумлінно молиться двічі». Так дійсно можна сказати, тому що віруючий боїться і шанує Бога своєю працею і пам'ятає заповідь - не шкодити нікому або не намагатися вкрасти, обдурити чи схитрувати.
Такі думки і така віра, безсумнівно, перетворюють працю людини в молитву і жертву хвали. Втім, ми повинні бути обережні, щоб не порушити звичку істинної молитви і схилятися до думки, що якась інша праця важливіша від молитви, хоча це зовсім не так. Тоді ми стали б слабкими і ледачими, байдужими і прохолодними до молитви.

 2. Звертаючи погляд до неба
Коли ваше серце розігріте цитатами з Десяти Заповідей, словами Христа тощо, і у вас є намір молитися, прихиліть коліна і, склавши руки, зверніть свій погляд до неба та починайте промовляти словами або подумки настільки коротко, наскільки можете:
«Oтче Небесний, милостивий мій Боже, я бідний і негідний грішник. Я не заслуговую на те, щоб підняти очі і руки до Тебе або молитися. Але тому що Ти наказав нам усім молитися, і обіцяв почути нас, і через Твого дорогоцінного Сина Ісуса Христа Ти навчив нас, як і про що потрібно молитися, то я приходжу до Тебе в покорі Твоєму Слову, віруючи в Твою милосердну обіцянку. Я молюся в ім'я Господа мого Ісуса Христа разом з усіма Твоїми святими і з усіма християнами на землі, як Він вчив нас: «Отче наш, що єси на небесах…» і т.д., усією цією молитвою, слово в слово. Потім повторюйте одну за одною всі частини цієї молитви - «Нехай святиться ім'я Твоє», «Нехай прийде царство Твоє…» і т.д., розмірковуючи і молячись про їхнє значенні у вашому житті.

3. Своїми словами
Ви також повинні знати, що я не хочу, аби ви сліпо цитували всі мої слова у вашій молитві. Просто читати слово в слово було б нічим іншим, як простою бурмотінням, бо саме на це і перетворилися розарії на вервиці, як у мирян, так і в молитвах священиків і ченців.
Але я радше хочу, щоб ваше серце було зворушене і керувалося думками, які слід плекати в молитві Господній. Ці роздуми справді можуть бути висловлені, якщо ваше серце добре розігріте і схильне до молитви, в різних формах і з більшою або меншою кількістю слів. Я не зв’язую себе словами або висловами, але промовляю свої молитви нині одним чином, а завтра іншим, залежно від настрою і почуттів. Однак, я залишаюся настільки близько до головної думки, наскільки можу.
Та іноді може трапитися так, що я можу заблукати серед численних думок в одному проханні настільки,  що тоді відмовляюся від інших шести прохань (Господньої молитви - ТК). Якщо така кількість добрих думок дійсно приходить до нас, то ми повинні пропускати інші прохання, щоб залишити місце саме для цих думок, слухати їх в тиші і за жодних обставин не перешкоджати їм. Святий Дух сам проповідує при цьому і одне слово Його проповіді важить значно більше, ніж тисяча наших молитов. Багато разів я дізнавався більше з якоїсь одної молитви, ніж міг би отримати з численних читань та роздумів.

 4. Заповіді, як молитва
Якщо в мене є час і можливість для всієї Господньої молитви, я роблю те ж саме з Десятьма заповідями. Я беру одну частину за одною і звільняюся від відволікань, щоб молитися. Кожну заповідь я поділяю на чотири частини, тим самим плету вінок із чотирьох ниток. Тобто, я думаю про кожну заповідь таким чином: по-перше, як про повчання, а не радше про те, чим вона насправді призначена бути, і думаю над тим, що Господь Бог наполегливо вимагає від мене. По-друге, я обертаю її в подяку; по-третє, в сповідь, по-четверте, в молитву. Я роблю так подумки або словами, подібними до цих:
«Я Господь, Бог твій…» і т.д. «Хай не буде в тебе інших богів переді Мною!" тощо. Тут я щиро вважаю, що Бог очікує від мене довіри і вчить мене довіряти Йому щиросердно в усіх речах, і що бути моїм Богом дійсно є Його щирим бажанням. Я повинен думати про Нього таким чином, остерігаючись втратити вічне спасіння. Моє серце не повинно спиратися на щось інше або довірятися будь-якій іншій речі: багатству, престижу, мудрості, могутності, благочестю чи ще чомусь.
По-друге, я дякую Богові за Його нескінченне співчуття, з яким Він прийшов до мене так по-батьківськи, і за те, що Він непроханий, незваний і незаслужений мною, милостиво запропонував мені бути моїм Богом, щоб піклуватися про мене, бути моїм заспокоєнням, Захисником, допомогою і силою, кожен раз, коли це мені необхідно. Ми, бідні і смертні, винайшли стількох богів, і нам доведеться шукати їх знову, якщо Він не дозволить нам чути Його, не стане відверто говорити до нас на нашій власній мові про те, що Він має намір бути нашим Богом. Як ми могли бодай колись достатньо віддячити Йому за все?
Третє. Я сповідаюся і визнаю мій великий гріх і невдячність за те, що так несправедливо зневажав такі цінні вчення і такий дорогоцінний дар протягом всього мого життя, і за те, що так жахливо викликав Його гнів своїми незліченними діяннями ідолопоклонства. Я каюсь в цьому і прошу про Його благодать.
По-четверте, я молюся і кажу: «Боже мій і Господи, допоможи мені Твоєю благодаттю, щоб я міг пізнати і зрозуміти Твої заповіді краще щодня і жити ними в щиросердній впевненості. Збережи моє серце, щоб я ніколи більше не ставав забудькуватим і невдячним, щоб ніколи я не шукав інших богів чи іншої втіхи на землі, в будь-якому творінні, але міг линути правдиво лише до Тебе, мій єдиний Боже. Амінь
Потім, якщо є час і дозволяють обставини, я повторюю Другу заповідь також в чотири нитки і т.д.
Ці десять заповідей розглянуті з чотирьох боків, а саме, як навчальний текст, співаник, книга покаяння і молитовник. Вони призначені для надання допомоги серцю, щоб прийти до себе і зростати в молитві.
Однак, будьте обережні, не беріть на себе це все або ще більше, щоб не втомитися в дусі. Крім того, хороша молитва не повинна бути тривалою або розтягнутою, але частою і палкою. Досить розглянути один розділ або половину розділу, який запалить вогонь у серці. Це дарує нам Святий Дух. Він постійно наставлятиме нас Божим Словом, коли наше серце очищене і звільнене від думок і турбот.
Завжди бракуватиме слів аби сказати про цю частину віри і Святого Письма [щодо молитви], тому що про це можна говорити безконечно. На практиці можна брати Десять Заповідей на один день, а псалом чи розділ зі Святого Письма на наступний день, і використовувати їх в якості кременю і сталі, щоб розпалити в серці полум'я.

Переклад Тараса Коковського

Немає коментарів:

ДО 500-РІЧЧЯ РЕФОРМАЦІЇ (ЕССЕ)

Погляд на Реформацію конфесійного лютеранства.

Проповідь Божого Слова. 12 літній Ісус у храмі (Луки 2:41-52)

Проповідь Божого Слова. Богоявлення (Матвія 3:13-16)

Проповідь на Обрізання Господнє (Луки 2:21)

Аудіопроповіді. Різдво Христове (Ісаї 9:5)

Проповідь на Святий вечір (текст - Луки 2,7-11)

Туди, де пастухи вклонитися прийшли

Text: Jaroslav Vajda, 1919-2008 Tune: Carl F.Schalk, 1929, Український переклад і виконання Тараса Коковського

Мале містечко Віфлеєм

Л.Х.Реднер, 1868 Ф.Брукс, 1868 Український переклад і виконання Тараса Коковського.