понеділок, 13 листопада 2017 р.

Розстріляному відродженню

Леся Романчук

Щоб отак ураз, отак усім...
І у сні страшному не присниться.
Та кривава цифра тридцять сім...
Триста згинуло. Залишилося тридцять.
Мов у полі викошеному колосків...
Мов отих іудиних срібняків...
І хто були ті триста — хто їх зна!
Їх викреслено з пам’яті — й доволі.
А тридцять — то славетні імена,
Ми знали їх творіння ще у школі.
Щоб так ураз усім, ураз усім...
Як у бою нерівнім, як солдати...
Чим ви платили, чим платили, чим?
Всі, хто іще живий, відповідайте!
Господом дарований талант
Уславляв антихриста щоднини,
Безталання засівало лан
Бур’янами лестощів полинно.
Всі, хто не наваживсь у герої,
Втративши у вірі опертя,
Купували денною хвалою
У нічного страху мить життя.
За хвалу нещиру не судитиму.
Та хвала — отрута, не нектар.
Геніям з хребтами перебитими
Паралізувало Божий дар.

Немає коментарів: