неділя, 15 квітня 2018 р.

Воскрешені для життя у святості!

Текст проповіді: 1Петра 1:17-21
17 І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання. 18 І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, 19 але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, 20 що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу. 21 Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.
Христос воскрес!
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і воскреслого Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

У нинішньому посланні апостол Петро нагадує нам про те, що цей світ є місцем нашого тимчасового, а не вічного перебування.  Подібну думку оприлюднює Апостол Павло в посланні до филипян: «Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа…». (Фил.3:20).  Святе Писання вчить: «Живіть, пам’ятаючи про те, що все довкола є не вашою вічною приватною власністю, а власністю Бога!»  Це мали б добре затямити ті, хто нечесним шляхом прагне привласнити якомога більше статків та землі, вправно маскуючи свої оборудки та нечестиві наміри.  Богові відомі правдиві наміри людського серця. Від Нього нічого не сховається – жодна думка і задум, жоден вчинок. Він досліджує серця!  І навіть якщо люди коять зло потаємно, для всезнаючого Бога це не є таємницею.  У Псалмі 138-му псалмоспівець  каже: «Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. 3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, 4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!» (Псалом 139:2-4).
У Малому Катехізисі, в  коментарях до Божих заповідей Мартін Лютер каже: «Ми повинні боятися і любити Бога так…» і далі він продовжує відповідно до змісту заповіді. Реформатор нагадує нам, що в серці віруючих повинен бути правдивий Божий страх і правдива любов до Бога й до ближнього. Іншими словами, будучи гістьми у цьому світі – місці свого тимчасового замешкання,  ми мусимо бути мудрими і провадити своє щоденне життя у благоговійному Божому страхові та святості, назавжди залишивши в минулому пожадливості нашого колишнього життя без Бога. У книзі Приповістей написано: «Страх Господній початок премудрости» (Прип.1:7, 9:10). 
Перед Богом всі рівні, Він судить всіх і все справедливо.
Апостол Петро навчає, що Бог «кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок».  Важливо знати, що Він завжди судить справедливо і бачить речі такими, якими вони є насправді, без прикрас. Для нього зло є злом, як би люди його не маскували і не прикрашали своїми благими намірами.  Але є ще один дуже важливий момент: дійсно добрим в Божих очах є тільки те, що робиться з вірою в Нього, з покладанням на Його Сина, а нашого єдиного Викупителя і Спасителя Ісуса Христа. Бог не дивиться на обличчя. Перед Ним всі люди рівні – незалежно від їхнього соціального та майнового стану, посади, освіти, національності тощо. Християни  знають Божу волю і Божі заповіді, і прагнуть керуватися ними на добро собі та ближнім і на славу Богові. Власне, цього й очікує від них Господь.
Правдивий християнин повинен повсякчас виявляти вдячність Богові за все.
Ще одна думка, яку хоче донести до нас Апостол Петро у нинішньому посланні така: християни повинні завжди бути вдячними Богові.  Підстава для цього така: ціна нашого викуплення неймовірно висока  –  ми «не тлінним сріблом або золотом відкуплені …були від марного вашого життя, що передане нам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти».  Іншими словами – за те, щоб ми стали Божими дітьми Син Божий заплатив дуже велику ціну – Він постраждав і помер за нас і наші гріхи на хресті. Він також  воскрес  на третій день для нашого спасіння, щоб вчинити нас своєю власністю, щоб ми належали Йому. Це завжди повинні пам’ятати ті, що називають себе християнами або Божими дітьми. В Першому посланні до коринтян Апостол Павло говорить: «Ви не свої, ви дорого куплені…» (1Кор.6:19, 20).  А тепер, дорогі брати і сестри, пригадайте,  яким копійчаним часто зображає життя людини цей грішний світ, в якому ми живемо. Він з легкістю позбавляє життя, дане Богом, як ненароджених немовлят так і дорослих.  Ненаситний диявол, котрий керує серцями і думками нерозкаяних грішників і ворогів Христа, весь час прагне невинної людської крові, загублених душ, вкраденого в людей спасіння. Це сутність його і тих, хто служить йому …
Апостол Петро писав свого листа до віруючих, які проживали на території Малої Азії (нині це Туреччина). Тут, серед язичників, провадив свою місійну працю апостол Павло. В часи Петра і Павла цей край перебував під сильним впливом грецького і римського поганства. Люди поклонялися ідолам і божкам. Нагадуючи віруючим про їхнє поганське минуле, про те, що Христос викупив їх від рабства гріхів та ідолопоклоніння, Петро пише: «відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків».  Натомість нині дехто добровільно повертається до цього минулого без Христа і Писання (рідновіри та інші), прирікаючи себе на загибель. Інші  вперто живуть в оточенні атеїзму та відступництва, тому слова апостола Петра не втратили своєї актуальності.  Петро наказує християнам завжди пам’ятати ціну їхнього викуплення, сплачену Ісусом Христом, котрим вони були покликані від темряви до світла, від смерті до життя!  Наш Спаситель жив, помер і воскрес щоб врятувати нас від влади грішного світу і зла, котре прагне зруйнувати наше життя і відвести нас від Бога.
Дорогі у Христі брати і сестри, визволені Спасителем, живіть як діти Божі не лише кілька годин на тиждень, не лише в неділю під час богослужіння, але 24 години на добу, сім днів на тиждень, 12-ть місяців на рік. Щоразу, сповідаючи віру в Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа, ми кажемо: «Я вірую…».  Впродовж тижня своєю поведінкою ми демонструємо в що ми віруємо, не на словах, а на ділі. Коли ми, як християни, відкладаємо набік віру в Бога, покладання на Господа, Боже Слово, християнські чесноти, порядність, правдивість, любов до ближнього, співчуття, милосердя, утримуємось від пожертви на підтримку Христового Євангелія – то ми, тим самим, «відкладаємо» набік самого Бога, хибно вважаючи, що можемо існувати без Нього.  Натомість Апостоли Христа вчать нас постійно перебувати у Христі, наслідувати Господа і жити в християнській любові, пам’ятаючи про Його незбагненну любов, заради якої Він пішов за нас на хрест.
Пам’ятайте, що розіп’ятий і воскреслий Син Божий показує нам єдину правдиву дорогу до небес і Він сам є цією дорогою, а також правдою та життям. Ніколи не звертайте з цієї дороги. Ніколи не соромтесь своєї віри. Сміливо звіщайте світові Добру Звістку про прощення гріхів, життя і спасіння у Христі!  У цьому грішному світі ми, як християни,  нерідко почуваємося чужинцями, однак, знаючи про свою нову домівку на небесах, ми покликані Богом поширювати Його Царство на землі через святе, вічне, життєдайне Боже Слово. Для цього нам потрібна палка, щира, сильна віра в Сина Божого. Тож нехай віра кожного з вас буде завжди живою і рясно зароджує добрими плодами! Міцно тримайтесь благословень свого Хрищення! Вивчайте і досліджуйте Писання! Зміцнюйте свою віру правдивими Тілом і Кров’ю Христа у Господній вечері.
Йому одному, разом з Отцем і Святим Духом належить вся слава, честь і поклоніння, нині і повіки вічні. АМІНЬ!  ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Немає коментарів: