34 Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча. 35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її. 36 І: вороги чоловікові домашні його! 37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. 38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний. 39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.
Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь.
Дорогі у Христі брати і сестри,
Сумна і незаперечна правда сьогодення полягає в тім, що світ довкола нас постійно живе в стані війни та військових конфліктів. Гірко говорити про це, але за останні роки люди вже звикли до того, що кожен день хтось гине у конфліктах, війнах, терористичних актах. Гинуть, як військові, так і цивільне населення. Ціла історія людства пов’язана з війнами, кровопролиттям, злочинами, причина яких – гріх та людська пожадливість. Історики підрахували, що за останні кілька тисяч років лише приблизно двісті років люди на землі не воювали між собою. Отож від початку гріхопадіння і донині народи воюють один з одним, у безперервній ворожнечі знищуються міста та села, гинуть невинні, страждають старші, жінки і діти. Псалмоспівець з жалем говорить: «1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? 2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця» (Псалом 2).
Коли учні запитали Ісуса Христа які ознаки матимуть останні часи, Він сказав: “6 Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. 7 Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. 10 І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти”(Мт.24:6-10). Власне, нині ми живемо в останні часи...
Пізнаючи жахіття війни, ми краще розуміємо, що мир, спокій, злагода є великим Божим благословенням. Адже коли є мир, – тоді не проливається невинна людська кров. Люди можуть засіяти поля і зібрати врожай. Християни можуть ходити до церкви, слухати і вивчати Боже Слово, молитися, насолоджуватися миром, злагодою і добром. Але такий стан справ не подобається дияволу. Він шаленіє від того, що люди живуть у мирі, у любові та злагоді, люблять і шанують Боже Слово.
Поговоримо про мир… Мир теж буває різним. Є мир Божий і мир людський. Мир Божий – певний, надійний і благословенний. Він дарує радість і втіху. Мир людський або мир цього світу – непевний, ненадійний, невтішний тому що люди грішні і постійно порушують свої обіцянки. Мир цього світу триває недовго, часто він буває лицемірним і штучним. Тиран, диктатор, заколотник тримає в покорі своїх підлеглих силою влади і страхом смерті. Грішний світ, в якому ми живемо, хоч і говорить часто про мир, але насправді від того мир не настає, а лише видимість миру. Безбожне серце багатьох правителів і можновладців цього грішного світу спричиняє замішання і великий клопіт. Вони самі не мають в серці правдивого миру і спокою і не бажають, аби його мали інші. Пророк Ісая каже про таких: “Для безбожних спокою немає…” (Іс.48:22).
Євреї часів земного життя Ісуса Христа мріяли про мир, але мир світський, мир без римської влади, яку вони не хотіли визнавати. Вони сподівались, що обіцяний Месія запровадить злагоду і гармонію в державі. Але чим була ця злагода і гармонія з їхнього погляду? Ось чим – сильна, процвітаюча країна, життя в достатку, могутнє військо, готове дати відсіч будь-яким ворогам.
У нашому євангельському тексті Спаситель промовляє дуже дивні, на перший погляд, слова. Він каже: “Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меч”. Кого ми хочемо бачити у Христі? Миротворця, чи не так? Адже Він сам у проповіді на горі говорить, що миротворці є блаженними (Матвія 5:9). Втім, чимало Його послідовників не зрозуміли як слід Його слів: “34 …Я не мир принести прийшов, а меч. 35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її. 36 І: вороги чоловікові домашні його!”
Про який меч каже тут Господь? В книзі Об’явлення Іван Богослов каже, що мечем Ісуса Христа є Його Слово. Там говориться, що Син Божий “...сім зір…держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив...” (Об.1:16).. Святий Павло дає нам ще одну підказку. Він називає християн «вояками Христа» (2Тим.2:3) і каже, щоб християни завжди мали з собою: ”шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже” (До ефесян 6:17).
Меч у нинішньому тексті – це меч духовний – Слово Боже. Господь воює з дияволом Своїм Словом або ж “мечем Своїх уст....” (Об.2:16). Цим самим словом з дияволом повинні воювати і ми. Немає зброї проти диявола та гріха сильнішої, ніж Боже Слово. Написано: “12...Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця” (До євреїв 4:12). Саме цим могутнім Словом і нічим іншим Господь Ісус Христос керує у Своїй Церкві. Його Слово є правдою, котра освячує нас (Івана 17:17). Його Євангеліє є «сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рим.1:16). Його слово – це сила, яка навертає грішника.
Слово Боже, яке ми маємо з вами нині у вигляді Біблії – це те саме могутнє Боже Слово, яким Бог створив світ і все у ньому. Пам’ятаймо про це! Там, де проповідується, навчається, поширюється Боже Слово – завжди будуть ті, кого Святий Дух, присутній у Слові Божім, навертатиме до віри. Пророк Ісая говорить: “як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, 11 так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!” (Іс.55:10-11).
З іншого боку, там, де проповідується Боже Слово також буде спротив і протистояння. Ворожнеча між дияволом і Божими людьми, Церквою Христовою триватиме допоки існуватиме цей світ. Чому? Тому, що гріх і диявол у цьому світі – це реальність і хтось служитиме Богові, а хтось – чинитиме на догоду сатані. Мартин Лютер говорить: “Такою завжди є природа Божого Слова – бути причиною сум’яття у цьому світі...У другому Псалмі пророк звіщає: «племена бунтують, а народи задумують марне? 2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця…» Він немовби говорить: «думка натовпу, велич, багатство, сила, мудрість – все, що шанує світ, – все воно протистоїть Божому….Світ і його бог не можуть і не хочуть терпіти слово правдивого Бога. А правдивий Бог не хоче і не може мовчати…Прагнути втихомирити це сум’яття – все одно, що бажати позбутися Божого Слова, стати на заваді Йому. Щоразу, коли приходить Боже Слово, воно приходить, щоб змінити і обновити світ» (М.Лютер, «Про рабство волі»).
Дорогі брати і сестри, Боже Слово, цей “обосічний меч” об’являє нам велич спасіння, котре сповнив для нас Син Божий. Воно має силу очистити нас від гріхів і дати вічне життя. Воно має силу виявляти справжню правду, яка від Бога. Цей духовний меч працює таким чином, що спричиняє поділення навіть в родині, коли хтось стає християнином, а інші домашні не вірять в Бога і починають докоряти, ненавидіти, переслідувати віруючого, ставати його ворогами. Це стається також і тоді, коли люди, за словами Ісуса Христа “ надаремне шанують Його, бо навчають наук людських заповідей...” (Матвiя 15:9), тобто на словах кажуть, що вони християни, а насправді не дотримуються Божих Заповідей, не керуються в житті Божим Словом, не люблять ближніх, не виявляють до них милосердя та любові.
Інколи люди не розуміють як слід слів Ісуса Христа: «37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний»? Ці слова зовсім не означають, що ми повинні знехтувати Божою заповіддю і не любити та не шанувати своїх батьків. Адже Сам Син Божий своїм ставленням до земних батьків дав нам приклад пошанування батьків і Божої заповіді щодо них. Однак ані батьки ані будь хто інший цьому світі не можуть спонукати нас робити те, що суперечить Божому слову і Заповіді Божій. Написано: «Бога слід слухатися більше ніж людину» (Дії 5:29). Правда Божа у тім, що тільки той, хто дійсно любить Бога, справді любить також своїх батьків.
Пам’ятайте, що на цій землі, “яка лежить у злі” (Буття 6:11,12) весь час будуть ворогувати між собою віра і невіра, правда і обман, любов і ненависть. Але незмінна і вічна правда Божа запевняє нас у тім, що Церква, котрою опікується Господь, за котру Він пролив Свою дорогоцінну кров на хресті стоятиме твердо. Вона – це Тіло Христове, до котрого належать часто переслідувані і відкинуті світом, але викуплені і виправдані Христом Божі діти, яким Бог подарував правдивий і вічний мир... Ця правда каже нам, хто кожен, хто вірує в Сина Божого, має вічне життя і перейшов від смерті до життя. Ісус Христос годує їх Своїми правдивими Тілом і Кров’ю в Господній вечері на зміцнення віри і відпущення гріхів.
Дорогі у Христі, долаючи життєві негаразди, незгоди, страхи і випробування, не бійтесь і не лякайтесь, покладіть свою журбу на Христа – Він опікується вами. Він помер за вас на хресті і викупив вас від влади гріха, диявола і смерті. Перебуваючи у Христі, пам’ятайте – гріх вже не має влади над вами. Господь промовляє до вас Святого Писання: “…Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь куди підеш...” (Бут.28:15), “...Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!” (До євреїв 13:5). Що б не сталось, знайте – Бог завжди з вами! Він на вашому боці! Пам’ятайте слова апостола Павла: “35 Хто нас розлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека...? 39 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!” (Рим.8:35,39).
“Нехай Господь миру…завжди дасть вам мир усяким чином. І буде з вами всіма!”
(2 солунян 3:16). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар