субота, 15 вересня 2018 р.

Якщо ближній грішить (проповідь).

Текст проповіді: Книга пророка Єзекіїля 33:7-11
7 А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене. 8 Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. 9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував. 10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити? 11 Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерті несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

У Святім Писанні, зокрема  у нашому нинішньому тексті, служіння пророків, проповіднків, пастирів, а також християн загалом Бог нерідко порівнює з обов’язками вартового. Кожен із них повинен добросовісно виконувати свою службу і попереджати християн та всіх людей про наближення і наміри хитрого і підступного ворога – диявола та його слуг. Апостол Петро говорить: «…пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1Петра 5:8). Головний обов’язок вартового – пильно стежити за тим, що діється довкола і вчасно попередити про небезпеку і наближення ворога. Вартовий повинен був бути весь час на сторожі. Його недбалість може обернутись загибеллю багатьох людей.
Втім, у цьому світі є «вартові», які не виконують належно своїх обов’язків, не попереджають людей про хитрощі та смертельну небезпеку, яка йде від диявола, а навпаки ¬– дрімають, присипляють їхню пильність, скеровують людей у пастку лукавого, зводячи багатьох на манівці і штовхаючи їх на загибель.  Ними, зокрема, є неправдиві вчителі, які перекручують і спотворюють Боже Слово, здіймають фальшиву тривогу та збивають людей з пантелику байками про уявну небезпеку, відвертаючи їхню увагу від справжнього і підступного ворога людства – диявола.
Отож нам потрібні правдиві Божі вартові! Такими вартовими є, насамперед, належно покликані до служіння душпастирі, які мають пильнувати та звіщати Боже застереження щодо каяття у гріхах і готовності грішників до другого приходу Христа. Вони також повинні проголошувати правду про Божу справедливість і покарання за гріхи.  І що найголовніше – вони повинні звіщати втішну Добру Новину про Божу ласку та милостиве прощення гріхів розкаяному грішникові і дарування йому життя і спасіння заради  розіп’ятого та воскреслого Сина Божого. З цією метою правдивий Божий вартовий проповідує правду Божу у її повноті – як Закон і Євангеліє. Заради спасіння грішників він належно використовує Божі засоби благодаті – Слово і Таїнство і нагадує віруючим про благословення їхнього Хрищення та необхідність зміцнення віри за допомогою Божого Слова і Тіла та Крові Спасителя в Господній вечері.
Закривати очі на гріхи і проблеми ближнього, означає – робити йому ведмежу послугу. Натомість слід  докоряти за гріх, виправляти,  відвертати від гріха, робити це твердо і водночас з любов’ю і терпінням. За словами апостола Юди, до тих, «хто вагається, слід бути милостивим, спасати і виривати з огню, а до інших бути милосердним зо страхом» (Юди). Хибний принцип «Моя хата скраю» віруюча людина повинна рішуче відкидати, пам’ятаючи про те, що Бог очікує від неї не тільки безсумнівного покладання на Спасителя і  твердої віри в Нього, але також наказує їй «остерегти безбожного від дороги його». Тобто, коли християн бачить чужий гріх, то його обов’язком є застерегти ближнього і попередити його про наслідки гріха.  Гріх не повинен приховуватися, а натомість виявлятися і виправлятися, а грішник повинен скеровуватися до каяття і нагадування про Божу кару за гріх безбожних і милосердя Боже до всіх, в кого «серце зламане і покірне» (Пс.50). Той, хто бачить, як інший грішить, однак не застерігає і не присоромлює його – відповідатиме перед Богом так само, як винний у гріхові. Натомість, якщо після застереження грішник грішить далі – його провина лежатиме на ньому, а той, хто застерігав його – невинний перед Богом.
Дорогі брати і сестри, пам’ятайте, що кожну справу щодо гріха і провини між ближніми  слід вирішувати відповідно до настанов нашого Спасителя, бо деяким людям інколи кортить якнайшвидше привселюдно осоромити ближнього і розголосити про проблему цілому світові. Тим, хто полюбляє бачити гріхи інших і не помічати власних Господь каже: «Чому дивишся на скалку в оці твого брата, колоди ж у власнім оці не відчуваєш?» (Луки 6:41).
Ісус Христос є головою Церкви і піклується про кожну вівцю Своєї отари (Луки 15:4-6).  Слово Боже вчить, як Він поводиться з вівцею, котра відбилася від отари і зійшла з вірного шляху. Чи Він кидається на неї з криком та гнівом, прагнучи негайно та суворо покарати її? Ні, Він спершу терпеливо наставляє і скеровує її до того, що добре.  Апостол Петро каже: «довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння…» («2 Петра 3:15). Мета Божого довготерпіння до грішник така – Бог хоче, «щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди…» (1Тим.2:4). Пригадаймо, скільки разів в житті ми самі грішили і яке велике терпіння щоразу виявляв до нас Господь!
Господь піклується про наше добре ім’я і суворо забороняє обмовляти ближнього. Заповідь Божа наголошує: «Не свідчи неправдиво на свого ближнього». У Бога єдина мета щодо грішника: Він хоче привести його до каяття і повернути до Себе, спасти. На жаль, є люди, які свідомо обмовляють свого ближнього і приписують йому те, чого він не робив, поширюють неправдиві чутки. Отож, почувши подібне, слід вияснити, чи це дійсно правда. Якщо ж ближній вчинив необачно – треба допомогти йому усвідомити провину і покаятись. Діючи таким чином, ви пропонуєте ближньому правдиву допомогу.
У Євангелії від Матвія (Мт.18:15-17) Ісус Христос дає нам приклад того, як віруючим потрібно вирішувати питання стосовно гріха і провини ближнього в Церкві. Спершу всяка справа щодо гріха повинна вирішуватися між двома людьми, яких це стосується. Отож не слід ще комусь, або навіть всім негайно розповідати про проблему, не потрібно також перекручувати, поширювати неправдиві плітки, домислюючи своє. Якщо людина, котра вчинила гріх, не прислухається до докору, не покається і не попросить вибачення, лише тоді можна до справи залучити ще двох або трьох свідків, душпастиря. Якщо і після цього грішник не покається, слід звернутися до Церкви. Якщо не послухає церкви – тоді слід вжити щодо нього певних заходів, як от – відлучити від Причастя допоки він не покається і не виправиться. В найгіршому випадку нерозкаяний грішник вилучається з церкви, аж до того часу, поки він не покається.  Кожного нерозкаяного грішника Бог застерігає, кажучи: «Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати…» 
В основі такого ставлення лежить Божа любов до грішника, з якої Він «віддав Свого Сина Однородженого, так щоб кожен, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне» (Ів.3:16). Господь каже: «не прагну смерті несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити!».  Господь «милостивий і довготерпеливий», Він «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання  правди». 1Тим.2:4.
Дорогі брати і сестри, шануйте і дотримуйте Заповіді Божі, пильнуйте за своїми словами і вчинками, допомагайте один одному носити тягарі. Настановляйте себе і один одного правдою Божого слова, яка освячує та просвічує нас, живіть життям сповненим правдивого каяття і сміливо звіщайте світові Добру Звістку про прощення гріхів заради Христа. Пам’ятайте, що ціною крові Божого Сина, нашого єдиного Господа і Спасителя, ми маємо прощення гріхів, життя і спасіння.

І нехай мир Божий, що вищий від усякого розуму, береже ваші думки і ваші серця у Христі Ісусі. Амінь. 

Немає коментарів: