пʼятниця, 23 листопада 2018 р.

Любов до Бога і ближнього (нарис проповіді)

Текст проповіді: Матвія 22:34-40
34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув садукеям, зібралися разом. 35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: 36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? 37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. 38 Це найбільша й найперша заповідь. 39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. 40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа! 
Дорогі у Христі брати і сестри,

Минулої неділі ми говорили про лицемірство фарисеїв та садукеїв, про те, як вони, хоч були в житті супротивниками, нерідко єдналися для спільних нападів на Ісуса. Ісус став їхнім запеклим ворогом. У нинішньому тексті євангеліст Матвій наводить ще один приклад того, як фарисеї та садукеї вкотре роблять спробу звинуватити Ісуса в неповазі до Писання, атакувати Його. Отож ми бачимо, як справджується, сказане псалмоспівцем у другому Псалмі: «1 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне? 2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця…»  Але, як відомо – людина планує, а Бог керує.  Тому справджуються також інші слова псалмоспівця: «4 Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!».
Зі Святого Писання ми знаємо, що Бог через Мойсея передав народові Свої Десять Заповідей.  Натомість деякі люди помилково вважають, що Ісус у 22-му розділі Євангелія від Матвія говорить про ще дві заповіді, начебто заповідей є дванадцять.  Але це не так. Заповідей як було, так і є – десять. Що ж тоді має на увазі Ісус?  Ось що – Він  підсумовує десять Божих заповідей і навчає, як саме вони стосуються Бога і нашого ближнього.  Саме так про це говорить у Малому Катехізисі Мартин Лютер.  Зокрема йдеться про те, що заповіді з 1-ї по 3-тю кажуть нам про наші стосунки з Богом, а з 4-ї по 10-ту – про наші стосунки з ближніми з погляду Бога.
Відповідаючи фарисеям та садукеям, Спаситель наводить стислий підсумок двох головних доктрин Біблії – Закону і Євангелія. Закон навчає нас, що саме вимагає від нас Бог, і як ми повинні жити відповідно до Божих заповідей. Євангеліє вчить нас, в що і в кого ми повинні вірити, щоб спастись. Закон каже нам про наші обов'язки перед Богом і Боже покарання за гріх. Євангеліє каже нам про милостиві Божі обітниці, дані нам Богом з благодаті через віру в Ісуса Христа. Закон обіцяє нам благословенне життя тут, на землі, якщо ми будемо виконувати його досконало, а ми знаємо з Писання , що грішній людині це не під силу. Тому Євангеліє обіцяє нам прощення гріхів, життя і спасіння, якщо ми віримо і покладаємось на нашого Єдиного Господа і Спаса Ісуса Христа. 
Втім, люди дуже часто змішують Закон і Євангеліє або плутають одне з іншим. Найпоширенішою помилкою, є думка про те, що за допомогою дотримання Божих заповідей або Закону можна досягти вічного життя.  Але скажіть, будь ласка, чи є серед нас бодай одна людина, котра впродовж життя досконало дотримала всі Божі Заповіді? Чи спроможна людина взагалі це зробити? Біблія каже, що такої людини на світі немає і не було. Апостол Яків говорить: «Як.2:10 …Хто весь Закон виконує, а згрішить бодай в одному, той винним у всьому стає». Єдиний, Хто виконав Закон досконало – це Син Божий Ісус Христос. Він зробив це за нас і замість нас. 
Виникає питання: Чи потрібен нам Закон далі? Так, потрібен – як провідник, вуздечка та дзеркало. Закон вказує нам на наші гріхи, виявляє гріх. Ми не стаємо грішниками через те, що чинимо гріхи. Але ми грішимо саме тому, що за своєю природою ми є грішниками і робимо те, що є природним для нас, як грішників. Написано: Пс.53:3 (53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!..
Батькам добре відомо, що для того, щоб навчити дітей доброго, треба докласти багато зусиль, часу, терпіння і любові. Погане діти робитимуть самі,  без навчання. Виховувати дітей у Божому послусі і вірі в Спасителя треба змалечку, бо згаяний час згодом обернеться для батьків нещастям, гіркотою та болем, а для дітей – життям без Бога, котре веде до загибелі, поклонінням ідолам у вигляді грошей, статків, спокус цього грішного світу. У зв'язку цим виникає кілька питань, на які нам треба відповісти:
«Чому люди поклоняться ідолам, а не єдиному правдивому Богові?» Тому що вони за своєю гріховною природою є ідолопоклонниками.
«Чому люди неналежно вживають Боже ім'я?»  Тому що за природою вони є богозневажниками.
«Чому люди не ходять до церкви, не слухають, не читають Слово Боже або слухають Його але не виконують те, що воно каже?» Тому що вони нехтують ним і легковажно вважають, що можуть цілком обійтись без нього.
«Чому люди не шанують батьків і старших, пастирів, вчителів?» Тому що вони є порушниками Закону і не бажають коритися.
«Чому люди завдають шкоди своєму ближньому?» Тому що за природою вони є мучителями.
«Чому подружжя не дотримують свій шлюб в чистоті?» Тому що за природою люди є перелюбниками.
«Чому люди заздрять?» Тому що за природою вони зазіхають на чуже.
«Чому обмовляють інших і завдають шкоди доброму імені ближнього та його репутації?» Тому що за своєю гріховною природою люди є неправдомовцями і наклепниками.
«Чому люди лицемірять?» Тому що хочуть приховати свої справжні лихі думки і мотиви своїх вчинків.
Якщо ми пригадаємо Божі Заповіді і, поклавши руку на серце, заглянемо всередину самих себе, в глибину нашої грішної природи, то побачимо там недосконалість і темряву, які Біблія називає гріхом.  І цей гріх можна помітити всюди – в наших думках і вчинках, словах і почуттях. Він всередині нас і довкола нас у світі.  Грішна за природою людина сповнена гріха.  Вона залюбки грішить. Вона любить лише себе і ненавидить Бога.  Вона не бажає робити те, що очікує від неї Бог і робить те, що подобається їй. Вона не здатна правдиво любити ані Бога, ані ближнього, бо для цього вона повинна відчути відчай від того, яка вона є насправді і щиро покаятись. Лише після цього вона пізнає, ким для неї є Господь Ісус Христос. А пізнання Христа як єдиного Господа і Спасителя дає Бог за допомогою Святого Духа через Свої засоби благодаті – Слово і Таїнство.     
Ми прийшли в цей світ грішними і пропащими, приреченими на загибель. Але що ми бачимо вже з перших сторінок Святого Писання, відразу після гріхопадіння Адама та Єви? Що наш небесний Отець знає, які ми, однак милостиво  приймає нас саме такими як ми є!  Він хоче, «щоб всі люди спаслися і прийшли до пізнання правди» (1Тим.2:4). Заради цієї любові Він поклав наші провини на Свого Сина. Збагнути цю любов нам не під силу. Її можна лише прийняти і довіритись їй.  Заради цієї любові Бог у Христі стирає наші гріхи і провини.  Він посилає нам Свого Святого Духа, щоб Той зруйнував нашу гріховну плоть, яка хоче триматися Закону, і працював в наших серцях, думках і розумі, освячуючи нас. Тож насправді, коли ми кажемо, що любимо Бога, ми повинні розуміти, що «Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1Iван.4:19). Любов Божа до нас спонукає нас любити нашого ближнього.
Дорогі у Христі брати і сестри, ще одне важливе питання, на яке ми, як християни, повинні знати конче відповідь, таке: «Хто такий Ісус Христос, і хто є ми з вами?».  Святе Писання навчає, що якою би доброю не була людина, – те, що вона робить ніколи не буде добрим в Божих очах, допоки вона не матиме спасенної віри в Христа. Іншими словами – добрі діла невіруючих є добрими лише в очах інших людей, але не в очах Бога.
Для християн все повинно зосереджуватися на особі і ділі Христа, який здобув для нас ласку Божу, виявивши закон досконалої лобові. Фарисеї і вчителі Закону ставили власні  приписи вище Писання і хизувалися ними. Вони  хотіли спіймати Ісуса на слові і звинуватити Його у богозневазі.  Але це їм не вдалося! На відміну від них, християнин добровільно і покірно стає під Божий Закон і просить небесного Отця про милосердя і прощення гріхів, бо знає, що він заслуговує тільки на осуд і немилість Божу. Заради Свого Сина, який помер за нас на Голгофі,  небесний Отець чує наші благання і прощає нам наші провини. Він забирає від нас тягар Закону і в Христі милостиво дарує нам спасіння, прощення і вічне життя.  Ось чому в цьому світі ми понад усе хочемо знову і знову чути цю радісну Євангельську звістку Ісуса Христа. І ми впевнені, що небесний Отець завжди даватиме її нам.
Дорогі брати і сестри, спасенні благодаттю через віру, не від діл, щоб ніхто не хвалився, прославляйте ім'я  Боже – Отця, Сина, і Святого Духа. У відповідь на Божу любов і милосердя підтримуйте поширення Євангелія своїми пожертвами, часом, талантами. Нехай ваша віра буде живою і рясніє правдивими плодами.

Єдиному мудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки! Амінь.

Немає коментарів: