суботу, 2 березня 2019 р.

Ісус Христос - Господь і суботи також!

Текст проповіді: Марка 2:23-28
23 І сталось, як Він переходив ланами в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали колосся зривати.  24 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому роблять у суботу вони, чого не годиться?  25 А Він їм відказав: Чи ж ви не читали ніколи, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?  26 Як він увійшов був до Божого дому за первосвященика Авіятара, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було, тільки священикам, і дав він і тим, хто був із ним?  27 І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,  28 а тому то Син Людський Господь і суботі.
Син Божий  - Господь суботи!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри,

Дорікаючи фарисеям на вдавану побожність, самоправедність і лицемірство Ісус казав: “Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!  Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...” (Мт.15:8-9). Євреї часів Старого Заповіту дуже боялися порушити Божу Заповідь про суботу (Шануй день суботній, щоб святити його) і тому самі, всупереч Божому Слову, запровадили багато приписів про те, що можна робити в суботу, а що ні, як от – чи можна нести воду у відрах, підмітати хату, готувати їжу, прати, писати, читати і так далі... Ці приписи діють серед ортодоксального єврейства і нині. Втім, не завжди побожним є той, хто цитує Слово Боже, говорить про віру та Заповіді Божі, не робить нічого в неділю чи свято, і навіть ходить до церкви. Бо все це може бути лише показним лицемірством.   
Святий Марко розповідає, що фарисеї, побачивши, як учні Ісуса в суботу зривають колосся, дорікали Йому, що вони порушили Божу заповідь про дотримання суботи.  З погляду фарисеїв зривання колосків вважалося роботою і було неприпустимим в суботу. І що відповів фарисеям Ісус? Спершу Він нагадав їм про те, як колись їхній вельми шанований цар Давид, потерпаючи від голоду, увійшов до Божого храму і попросив священика дати їм жертовні (показні) хліби і спожив їх разом зі своїми супутниками. Їх мав право спожити тільки священик (щосуботи приносились в жертву 12 хлібів від 12 колін , а старі споживались священиками). Однак ані Давид, ані священик (Ахімелех), ані приятелі Давида не були покарані Богом за це!  (1Сам.21:1-6). Таким чином, Ісус дав зрозуміти фарисеям, що якщо цар Давид не був визнаний винний перед Богом, то і учні Христа також не завинили перед Богом тим, що рвали в суботу колосся і їли, потерпаючи від голоду.
Втім, фарисеям цього було замало! Вони були засліплені ненавистю до Христа, за котрим “пішов цілий світ”. Вони не могли змиритися з тим, що Його авторитет дедалі зростає, а їхній натомість тане на очах, що люди більше слухають Христа, а не їх – великих знавців Закону і приписів.  Якби тільки ці лицеміри повірили і пізнали, Хто був перед ними! Сам Господь! Творець усього!  Податель насущного хліба! Творець світу і кожного дня, навіть суботи, яку вони закликали шанувати! То хіба Тому, Хто сам створив суботу не було дозволено робити в суботу те, що Він бажає? Відповідаючи на закид фарисеїв, Спаситель говорить: “Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи...”.   Він нагадує їм, що спершу Бог створив людину, а тоді запровадив для людини суботу – на користь самій же людині. Поговоримо про те, для чого Бог запровадив суботу, або ж особливий день?
По-перше, для того, щоб людина могла відпочити від роботи і відновити сили.
По-друге, щоб людина могла постійно навчатися Божого плану спасіння і вічного життя – через вивчення Божого Слова, участь в богослужінні, дослідженні Святого Письма.
По-третє, щоб субота була Божим дарунком благодаті, днем, коли Бог сам приходить до людини особливим чином – у Його Слові. Отож субота не була запроваджена Богом як добре діло, яким би людина могла заслужити Божу благодать.
По-четверте, субота і все, що пов’язане з нею повинні були вказувати Божим людям на Христа Викупителя, який має прийти, а коли Він прийшов – на сповнення пророцтв про Нього.
По-п’яте, те, що Ісус дозволив учням зривати в суботу колосся, було схвалене Отцем, бо Господь суботи не дозволив би порушувати суботу.
І нарешті, по-шосте, – правдиві взаємини віруючих з Богом – це не просто низка правил і приписів, а прийняття Сина Божого, Господа суботи, як досконалого Виконавця закону за нас і заради нас.
Для ізраїльтян, котрі жили в часи Старого Заповіту, святим Божим днем була субота. Згодом, коли прийшов на землю Син Божий, Він сказав, що поклонятись Богові слід не лише в певний день, а кожного дня, щоб кожен день віруючої людини був днем служіння Богові! Щоб кожного дня віруюча людина жила побожним і святим життям. Щоб кожен на своєму місці служив Богові, побожно виконуючи свої обов’язки. На цьому під час Реформації наголошував Мартин Лютер і це зробило європейців іншими. Але при цьому заповідь про день святий мала бути дотримана.
Стосовно такого дня в тижні – дня  присвяти Божому Слову – його слуханню, вивченню  – Господь дав нам християнську свободу. Християни вибрали для цього неділю – на пам’ять про воскресіння Ісуса Христа.  Саме цей день ми присвячуємо слуханню Божого Слова, звеличенню Бога молитвою і духовними піснями. Ми присвячуємо його освяченню Словом Божим і молитвою. Неділя, а не понеділок, згідно Святого Писання є першим днем тижня, а не останнім. (Матвія 28:1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб).
Дорогі брати і сестри, Біблія навчає, що кожен створений Богом день, є сам по собі святим, але Бог хоче щоби один день в тижні (неділя у християн) був для нас особливим, з огляду на те, що ми, як діти Божі, прагнемо і бажаємо чинити цього дня.  Ми не хочемо в цей день виконувати роботу, яку можна виконати іншого дня. Натомість ми хочемо належно вшанувати Божу заповідь і присвятити цей день вивченню і слуханню Божого Слова, зосередитись на духовній поживі. Це не означає, що ми повинні повністю утримуватись від фізичної праці. Це означає, що якщо якісь справи можна зробити в інший день, присвятивши неділю Божому Слову, саме так і слід зробити. У своєму Великому Катехізисі Лютер каже: “Тому що від Божого Слова залежить так багато, що ніякий святковий день не є освяченим без нього, ми повинні розуміти, що Бог наполягає на суворому дотриманні цієї Заповіді і буде карати всіх, хто зневажає Його Слово і відмовляється чути і вивчати його, особливо у визначений час” (ВК, Заповідь 3), яким для християн є неділя. “Отож нам слід турбуватися не тільки про те, щоб слухати Боже Слово, але щоб вивчати і запам’ятовувати його” (ВК).
Субота для Ізраїлю була призначена не для рабства, а для користі самого ж народу Божого. Натомість для нас, тих хто живе нині, в часи Нового Заповіту, день запровадженого Богом «спочинку» сповнений особливого змісту. Як християни ми знаємо який великий благословенний “відпочинок” ми маємо у прощенні наших гріхів і спасінні, котрі  Ісус Христос здобув для нас на хресті і пропонує нам у Своєму Євангелії – Слові та Тілі і Крові в Господній вечері! Ось чому Біблія називає саме Ісуса Христа – правдивим суботством/спочинком для віруючих (Євр.4:9-10).
Дорогі брати і сестри, пильнуйте, щоб не потрапити в мертвий формалізм у поклонінні Богові чи вигадане людьми законництво, коли вони змушують когось робити щось таке, чого не навчає Боже Слово. Натомість ми повинні висловлювати Богові свою вдячність за всі благословіння, отримані нами через прославлення Отця, і Сина, і Святого Духа в усьому, що ми робимо в щоденних молитовних роздумах, розмірковуючи про благословення прощення наших гріхів заради Ісуса Христа.

Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Амінь!


Немає коментарів: