1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. 2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? 3 Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... 4 А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. 5 І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. 6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.
Мир вам у Христі, Господі нашім,
Дорогі брати і сестри,
Якось у двері одного чоловіка постукав незнайомець. Відкривши двері, господар побачив на порозі гарно вбраного чоловіка, який відрекомендовується службовцем банку і сказав, що уповноважений передати чималу суму грошей. Ошелешений господар був збитий з пантелику і не знав, що відповісти. На питання – «Хто є жертводавцем грошей?» – службовець назвав йому прізвище його давнього шкільного приятеля з незаможної родини. По закінченні школи той був вимушений важко працювати. Згодом він подався на заробітки за кордон і впродовж багатьох літ однокласники не бачились. Господар – чесний і порядний чоловік був переконаний, що не може прийняти такий щедрий дарунок. Він просить повернути його дарителеві. Службовець прощається і йде. Втім, минає кілька місяців і чоловік потрапляє в дуже скрутне становище. Йому термінового потрібні кошти. Він в розпачі. Якоїсь миті він пригадує, як нещодавно йому пропонували допомогу, якої б вистачило, щоб вирішити всі проблеми. Його серце переповнене жалем. Він картає себе за те, що відкинув запропонований приятелем щедрий дарунок.
Саме так почуватимуться люди, які відхилили Божу руку, відкинули запропоновану їм невимовну Божу ласку у вигляді Ісуса Христа – їхнього Викупителя і Спасителя. Одного дня вони відчуватимуть гіркоту, розпач і великий жаль.
У нинішньому євангельському тексті Марко розповідає, як Ісус прийшов на Свою Батьківщину. Його прихід до Назарету був щедрим дарунком землякам. Тут Він жив разом зі своїми земними батьками, зростав, дорослішав. Отож чимало людей знали, що Він справді є сином Йосипа та Марії. Втім, вони не сприймали Його як Сина Божого, Пророка і Спасителя, котрий прийшов до них, сповнений любові та добра.
Повертаючись з мандрівки ми, зазвичай , веземо додому якісь подарунки, чи не так? Марко каже, що, Ісус також прийшов на рідні терени не з порожніми руками. Він приніс мешканцям Назарету безцінний дарунок у вигляді Доброї Звістки про прощення гріхів, спасіння та життя. Впродовж усієї історії людства милосердний небесний Отець пропонує світові цей винятковий дарунок через Свого Сина, в котрому містяться – визволення від влади гріха, диявола та смерті. Він нічого не потребує від нас. Його дарунок безкоштовний і щирий. Немає жодних підстав сумніватися у щирості та щедрості Божих намірів щодо нас. Втім, як не прикро про це казати, чимало людей у світі нехтують цим Божим дарунком, відхиляють його, легковажать, запевняють, що можуть обійтися без нього.
Подібним чином вчинили мешканці Назарету. Ким був для них Ісус? Звичайною людиною, одним із них, не більше. Без сумніву, до них дійшла звістка про Його науку і вчинені Ним чуда, які свідчили, що Він справді є обіцяним Месією, Сином Божим. Однак, коли Ісус прибув до Назарету, в очах більшості його мешканців Він не був ані обіцяним Месією, ані Вчителем, ані Пророком, а лише простим теслею, звичайною людиною, котра нічим не вирізнялась із загалу. Прийняти Його як Пророка, Вчителя, Месію – було понад їхні сили. І коли Ісус в синагозі прочитав текст з книги пророка Ісаї: «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене проголошувати благу звістку бідним, послав Мене звіщати свободу полоненим і прозріння. сліпим, щоб відпустити змучених на свободу тих, хто пригноблених на волю, оповістити рік Господній сприятливий» (Ісаї 62:1, 2) – назаряни, як каже євангелист Лука, «переповнились гнівом. 29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...» (Луки 4:28,29).
Марко говорить, що невіра назарян була такою великою, що Ісус тут уздоровив лише кількох хворих, котрі дійсно вірили в Нього. З гіркотою і болем Спаситель каже назарянам: «Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм…»
Неймовірно! Перед очима назарян був великий Божий дар в особі Ісуса та Його Євангелія. Натомість вони вибрали подальше перебування у злочинах та гріхах, під тягарем Закону, який Ісус прийшов виконати за них. Вони вибрали духовну смерть, а не життя. Подібним чином ми, як християни, нерідко почуватимемося самотніми серед своїх рідних, приятелів і друзів.
Чимало людей відкидають запроваджене Господом виняткове служіння пастирів, проповідників Божого Слова, які покликані піклуватися про їхні душі та спасіння, нехтують ними. В цьому випадку вони, відповідно до Божого Слова, відкидають самого Христа (Луки 10:16), який настановив служителів скеровувати людей до Христа, звіщати їм благословенне Христове Євангеліє. І тоді Сам Господь звертається до них і каже: «Той, хто відкидає Мене і Моїх слів не приймає має суддю: слово, що Я говорив, воно буде судити його в останній день" (Івана 12:48).
Дорогі брати і сестри. Ви – діти Божі у Христі і завдяки Христові. Ви пізнали Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя. Через Свої засоби благодаті Бог притягнув вас до Себе, привів вас до каяття та віри, обмив від гріхів, дав вам надію та втіху! Пам’ятайте: коли ви чуєте проповідь Божого Слова, то це до вас промовляє Святий Дух, який спонукає вас казати: «Господи, Ісусе! І вірю в Тебе, допоможи моєму невірству!» (Марка 9:29).
Нині ви знову будете підходити до Господнього столу, щоб отримати приготовлені і милостиво запропоновані нам Богом дарунки у вигляді правдивих Тіла та Крові Спасителя в Господній вечері. Старий Адам всередині вас жодним чином не хоче приймати цих дарунків. Він цурається їх і відкидає. Натомість нова людина, що створена Богом у вас, палко прагне отримати ці благословенні дари і усіма силами чіпляється за спасенні Божі обітниці у Христі. Вона отримує їх через віру в Божого Сина з подякую і радістю. Її серце співає хвалу Богові і промовляє: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!» (Псалом 34:8). Хай прославляється у вашому щоденному житті Отець, Син Божий і Дух Святий.
Триєдиному Богові нашому віддаймо всю шану, славу і поклоніння нині і повіки! АМІНЬ.
Немає коментарів:
Дописати коментар