суботу, 14 вересня 2019 р.

Хліб життя... (нарис проповіді)

Текст проповіді: Євангеліє від Івана 6:24-35
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса. 25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю? 26 Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. 27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець. 28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі? 29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав. 30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми і увірували в Тебе? Що Ти робиш? 31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу. 32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. 33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові. 34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди! 35 Ісус же сказав їм: Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри,

Бог хоче, щоб ми знали, що Він завжди поруч нас і піклується про нас. Він запевняє нас у тому, що так і є насправді. У Слові Божім написано: «…Він недалеко від кожного з нас…» (Дії 17:27). «Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, не залишу тебе й не покину тебе» (Іс.Навина 1:5), «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євр.13:5), «Я не кину вас сиротами» (Ів.14:8). Отже, для того, щоб мати певність у Божій присутності поруч нас, нам треба слухати і знати Слово Боже, котре переконує, що саме у ньому, а також у Святих Таїнствах Бог обіцяв бути присутнім і Він там дійсно присутній. 
Ізраїльтянам Старого Завіту подобався Мойсей. І це не дивно! Адже він прийшов до них зі знаменнями, чинив чуда, вивів народ з єгипетського полону, перевів через море, годував його манною у пустелі. Згодом він зійшов з гори і приніс народові Божі Заповіді. Він казав ізраїльтянам, що їм слід робити і як жити. Їм це подобалося. Їм подобалося бачити знамення і діла. Звісно ж, це не Мойсей, а Бог дав ізраїльтянам манну, воду, Десять Заповідей і обіцяну землю.  Натомість Мойсей, як побожний чоловік, не пишався з приводу вчинених ним чуд, бо визнавав і завжди пам’ятав, що він був лише інструментом в Божих руках, Божим посланцем, пророком, який звіщав народові Божу волю.
Євангелист Іван у нинішньому тексті говорить про те, що після нагодування Ісусом кількох тисяч голодних людей за Ним йшов великий натовп. Про що вони думали? На що сподівались? Чимало з них гадали, що цей Чоловік, подібно до Мойсея, сповнить ще чимало інших чудес. З іншого боку, вони також висловлювали сумнів у Його винятковості, гадаючи, що, хоч Він і нагодував тисячі, однак приготував їжу з існуючих хліба та риби, а Мойсей колись дав народові поживу з нічого, просто з неба! Ці нещасні гадали, якщо Ісус дійсно Пророк, то, можливо, Він годуватиме їх весь час і надалі, і вони житимуть щасливим, безтурботним і ситим життям. Вони сподівались, що Він зробить Ізраїль процвітаючою і сильною державою, визволить його від гніту поневолювачів та ворогів!
В діях і запитаннях натовпу немає належної пошани до Христа. Натомість є прагнення піддавати осуду Його дії і вказувати Йому, що робити. Люди переймались насамперед їжею... Вчорашній хліб, котрим нагодував їх Ісус,  закінчився. Вони знову були голодні. Хоч, вочевидь, дехто з них мав би пам’ятати слова зі Святого Писання: “не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина...» (Повт.Зак. 8:3)
Відповідь Христа юдеям була повною протилежністю тому,  що вони очікували почути. Вони не вірили й не розуміли,  що перед ними  Господь, який бачить людські серця і викриває справжні мотиви їхньої поведінки. Вони не прагнули Спасителя, яким Він проголосив Себе, а хотіли бачити в Ньому лише те, що було потрібне їм, чого очікували вони. Вони, хоч і бачили Христові чуда, однак не розуміли їхньої правдивої сутності. Їхня віра в земного Месію, земного Царя і Спасителя Ізраїлю заслоняла всередині них правдиве розуміння і значення вчиненого Сином Божим – Спасителем людства. 
Дорогі брати і сестри, інколи амбіції розуму, покладання не на Боже невидиме, а на земне, матеріальне, тимчасове претендують на те, щоб посісти чільне місце у людському  житті, в тому числі віруючих. Натомість Ісус Христос скеровує нас до справжньої мети, до Божої слави. Він говорить, що Саме Він є правдивою поживою для життя, нашим правдивим Хлібом з небес. Багато людей в часи земного життя Христа не розуміли і нині не розуміють правдивої сутності Його чудес. Про насправді вони свідчили? Про те, що Він дійсно є Спасителем світу, обіцяним Месією, Сином Божим, Подателем вічного життя, Викупителем!
Людям, які щодо свого спасіння і прощення гріхів покладаються на власні діла, на знамення та чуда, Христос говорить, що єдине і найголовніше діло, яке уможливлює  і дає спасіння і вічне життя  – це віра в Нього, як свого єдиного Господа і Спасителя. І це діло, ця віра – не може бути сповнене самою людиною. Її чинить Бог. Це Боже діло. Подібним чином Таїнство Хрищення і Господня вечеря є дією Божою щодо нас, а не нашою щодо Бога. Спасаюча, створена Богом всередині нас віра, робить благословення Христової смерті нашими через віру в Його викупну жертву на хресті і уможливлює отримання нами прощення гріхів.
Біблія навчає, що прощення гріхів Ісус Христос здобув для нас Своєю смертю на хресті, а нині ми отримуємо його у Божому Слові і Таїнстві. Ось чому християни йдуть до Господнього столу, щоб там спожити правдиві Тіло і Кров Ісуса Христа – бо в них справді є прощення гріхів! В них є те, що зміцнює їхню віру. Ось чому віруючі міцно тримаються Євангелія, бо воно є “силою Божою на спасіння” (Рим.1:16).  Мартин Лютер сказав: “Там, де є прощення гріхів, там є життя і спасіння”.
Дорогі брати і сестри, життя, яке дає нам Бог і підтримує через віру в Ісуса Христа – є повною протилежністю смерті, спричиненої гріхом і його наслідками. ЖИТТЯ від Бога – це святість і чистота дітей Божих у думках, вчинках і помислах. Воно містить запевнення в тім, що той, хто має його (через віру в Христа і покладання на Христа ) – є з Богом.
Все, що стосується нашого спасіння, є результатом спасенної роботи Ісуса Христа. Він є живим хлібом, посланим з неба Небесним Отцем. Він Тим, Хто жив задля вас і помер задля вас. Він Тим, Хто подолав смерть і вийшов переможцем з могили. Нині, вшановуючи День Хреста Господнього, ми кажемо разом із апостолом Павлом: «нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа» (Галатів 6:14). Розіп’ятий на хресті Спаситель є Тим, Хто дає вам прощення гріхів, життя і спасіння у Своєму Слові і Таїнствах.  Він каже вам: “Я є хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме”. Ви ніколи не будете голодними і спраглими, тому що через віру в Спасителя ви маєте прощення ваших гріхів, життя і спасіння. Небесний Отець опікується вами і даватиме вам хліб насущний. 

Спасителеві нашому Ісусові Христові разом з Отцем і Святим Духом віддаймо всю славу, шану і поклоніння нині і повіки. Амінь. 

Немає коментарів: